10 цікавих фактів про італійську мову, про які вам потрібно знати

Існує щось, що об’єднує копірайтерів, блогерів, журналістів, які працюють в  Інтернеті та в друкованих виданнях: італійська мова, є основним інструментом для надання форми думкам, культурна спадщина нашої історії. Італійська мова не є усталеною, вона постійно розвивається.

Пориста, мінлива, гнучка, іноді гостра, але з особливим шармом: писати на веб-сайтах (і не тільки) означає, в першу чергу знати і дотримуватися правил. Давайте з’ясуємо,  10 цікавих фактів, які роблять італійську мову унікальною, 10 деталей, яких потрібно дотримуватися, щоб не допускати маленьких та великих помилок.

  • Класика

Почнемо з класики: qual è чи qual’è? На правильну відповідь нас наштовхує відсутність апострофа, тому що йдеться про усічення від слова «quale », а не скорочення. Інші подібні випадки: qual buon vento (хороший вітер), buon uomo (хороший чоловік), nessun dubbio (без сумнівів). Але це поширена помилка, якої допустився також і письменник Роберто Савяно, який у своєму твітері qual è пише з апострофом.

  • Милозвучна «d»

Союзи «е» та «о» з прийменником «а» передбачає додавання «d» для покращення об’єднання з наступним словом, яке починається з голосної літери. Ставити «d» перед іншими голосними не правильно?  Думки, щодо цього різняться, але якщо слідувати загальним правилам, ніколи не помилишся: милозвучна «d» використовується при однакових голосних (ed ecco, ad altri) за винятком сталих виразів (ad esempio).

  • Наголос робить різницю.

У складному світі італійської мови є різниця, яку мало хто поважає: різниця між  тупим наголосом для відкритих голосних (caffè) та між гострим наголосом для закритих голосних (perché).  Звичайні смертні ігнорують ці різниці, але хороший вебрайтер, зобов’язаний дотримуватися та поважати їх.

  • Чи знаєте ви, що…

Багатокрапка може надати правильну кількість інтриги реченню, можуть приховати  деякі твердження, які ви не можете чи не хочете писати.  Вони ідеально підходять, щоб надати деякої пікантності висловам, але не перестарайтесь. І ви повинні використовувати їх правильно:

  • Багатокрапка складається з трьох крапок, жодної більше.
  • Після багатокрапки завжди має бути відступ.
  • одноманітність: між крапками не має проміжків.

Після багатокрапки наступне слово має писатися з великої літери? Якщо ви використовуєте багатокрапку в середині речення тоді ні, але якщо в кінці тоді звичайно починати потрібно з великої літери.

  • Entusiasto чи entusiasta?

Щодо другого варіанта немає сумнівів. Тому, що слово entusiasta відноситься до середнього роду, слова які не поділяють за родом.  Серед схожих ми може привести приклад: cantante – співак та співачка, nipote – онук та онука, interprete – перекладач, negoziante – переговорник.  Як визначити, якого роду ці іменники? За допомогою артикля, прикметника який передує іменнику або інших факторів в реченні.

  • Один цікавий факт

Майже всі італійські слова мають наголос. Графічно ми вказуємо тільки на ті, які падають на останню літеру (Perù, Gesù…)  або в складених з однаковими літерами, але з різними значеннями і можуть бути сплутані («dà» як форма дієслова проти «da» як прийменник). Але в кожному правилі є свої винятки: займенник «sé» потребує наголосу, щоб не бути сплутаним з «se»,  у поєднанні зі словом «stesso», наголос втрачається. Оскільки в даному випадку непорозумінь не виникне.

  • Імператив

WebWriter добре знають імператив, оскільки він являє собою ключовий ресурс для створення ефективного заклику до дії, щоб переконати читача підписатись на розсилку, написати коментар чи купити продукт.  Серед особливостей цього дієслова ми маємо урізання апострофу у деяких дієсловах у другій особі однини – «va’» (vai) «da’» (dai) «sta’» (stai) «di’» (dici) «fa’» (fai), які можуть бути сплутані з дієсловами третьої особи однини в теперішньому часі.

  • Помилка, але, можливо, й ні

Літера «е» союз була територією «без помилок», непорозуміння, які вчителька позначала червоною ручкою, тому що так кажуть застарілі книжки з граматики.

До першої «не помилки» відносяться до початку речення з «Е», це вибір який має вирішальне значення, щоб дати ритм і продовження мові.

  • Задоволення від риторики

Італійська мова сповнена риторичними фігурами, вивертів, які дозволяють грати словами, як полісиндетон. Або точніше кажучи, повторення поєднань з метою надання особливої ​​уваги перерахунку: «Sono andato in spiaggia e in montagna e in campagna» Я пішов на пляж і в гори, і в сільську місцевість).

Анадіплозіс це ще одна риторична фігура, яка дозволяє виділити ключові слова і запам’ятати читачам певну тему. Вистачить додати певне слово на початку та в кінці речення: “Io sono stanco, stanco di ripetere le cose” (Я втомився, втомився повторювати речі)

  • Іменники: чому зловживати?

Останній цікавий факт. Я присвячу цей пункт недавній статті Луїзи Каррада і зловживанню іменниками. Дієслово «cancellare» (закреслювати, скасовувати) перетворюється на іменник «cancellazione» (закреслення, скасування), «distribuire» (поширювати, розповсюджувати) перетворюються на «distribuzione» (поширення, розповсюдження): навіщо перетворювати лінгвістичну легкість дієслова на статистичний характер іменника? Упорядкований та ефективний текст зменшує (але не усунутий) використання прислівників і прикметників, а віддає перевагу активній комунікації. Має тенденцію до дії.

 
 
0 ответы

Ответить

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *