Доля французької мови в XXI столітті

Сьогодні з усіх боків лунають тривожні голоси: французька мова втрачає свої позиції в світі, французька відступає! У травні цього року представники найбільших асоціацій щодо захисту і пропаганди французької мови підвели сумний підсумок: англо-американська мова панує всюди – в економіці та рекламі, в державних установах і в армії, в освіті та в міжнародних організаціях  тощо.

   Ще порівняно нещодавно французька мова залишалася офіційною мовою дипломатії, і світова спільнота тільки вітала це. Підписаний в 1905 році російсько-японський мирний договір був складений французькою мовою, бо вважалося, що вона відрізняється такою ясністю і точністю, якими не володіє жодна інша мова. На жаль, саме представник французької нації порушив першим цю міжнародну традицію, причому не хто-небудь, а президент Жорж Клемансо. На знак вдячності британським і американським союзникам Клемансо запропонував, щоб текст Версальського договору був складений двома мовами – французькою та англійською. Це було першим кроком назустріч двомовному викладу міжнародних документів. Першим кроком до нинішнього стану речей …

Сьогодні в багатьох французьких фірмах, в адміністративні ради яких входять виключно французи, робочі наради проводяться, як не дивно, англійською мовою. Робоча документація французьких підприємств теж чомусь складається англійською. На проведених у Франції конгресах і колоквіумах, в яких беруть участь в основному французи, звучить англійська мова, що вражає навіть іноземців.

Французька мова є однією з робочих мов ООН, проте 90% документації складається тут англійською. В європейських організаціях начебто домовилися про пріоритет французької та англійської мов, але на ділі англійській так часто віддається перевага, що французам залишається лише змиритися з цим. Невже в один прекрасний день французька мова виявиться в положенні індіанських мов, про які Шатобріан зауважив, що їх пам’ятають тільки старі папуги з Оренока?

І все ж ми покладаємо великі надії на XXI століття.

Як не дивно, але для порятунку французької мови дуже важливо навести порядок в англійській мові. Бо та мова, яка сьогодні широко використовується у всьому світі, все менше і менше походить на справжню англійську. Це – якесь мовне утворення, яке виросло з англо-американської мови, яке зберегло англійське коріння, але багате неологізмами, словами з приблизним змістом і лінгвістичними деформаціями. Це вже не мова культури; адже мова і культура нероздільні. Звичайно, нашим онукам доведеться розмовляти англо-американською мовою, яка стала есперанто нашого століття, оскільки від цього залежить їхній життєвий успіх. Але якщо їм захочеться познайомитися з творами Шекспіра, Уайльда або Джойса, то треба буде повернутися до справжньої англійської мови – багатої, красивої, виразної. Так що всім в Європі, включаючи жителів Британських островів, необхідно захищати свою рідну мову.

На думку лінгвіста Клода Ажежа (Claude Hagege), з 5 тисяч мов, поширених сьогодні в усьому світі, виживуть не більше п’ятисот, і вже сьогодні багатьом мовам загрожують (або прирікають їх на зникнення) процеси глобалізації. Клод Ажеж вважає, що перед обличчям англо-американського мовного натиску «потрібно діяти рішуче, не відчуваючи ніяких комплексів».

Саме таких дій ми чекаємо від XXI століття. Насамперед, потрібно відродити чистоту французької мови, оскільки за останні десятиліття ХХ століття вона була сильно зіпсована. Нам потрібно відродити те, що шкільні вчителі називали «гарною французькою мовою». Потрібно позбавити мову від накопичених шлаків і тарабарщини, які, на жаль, насаджували деякі викладачі. У той же час слід підтримувати мобільність нашої мови, бо застій в мові – вірна  ознака агонії.

Вражають самі темпи, якими французька мова поповнювалася новими словами. У восьмому виданні «Словника Французької академії», випущеному до Другої світової війни, було 32 тисяч слів. У дев’ятому виданні, яке буде завершено в ХХI столітті, передбачено 55 тисяч слів. За сімдесят п’ять років у французькій мові з’явилося понад 20 тисяч нових слів!

У XXI столітті ми повинні включити в словники дієслова, іменники і прикметники, породжені новим арго – «Верланя». Вже сьогодні в таких словниках, як «Petit Robert» і «Petit Larousse», присутнє слово «ripou» – Верлан, утворене від слова «pourri». Воно стало особливо популярним після виходу на екрани фільму «Les Ripouх». Забезпечивши слово закінченням множини «х», автори фільму додали його до ряду аналогічних слів: bijou, chou, genou.

Те ж саме відбудеться зі словами «beur» (від слова «arabe»; так називають молодих арабів, що народилися у Франції в сім’ї іммігрантів – прим. Пер.) І «мeuf» (від слова «femme»), за якими лексикографи вже визнали право на «місце під сонцем». У минулому арго було секретним кодом, особливою мовою певного середовища. Сьогодні, завдяки потужним рупорам ЗМІ, арго вийшло далеко за рамки передмість і робить вплив на шкільне середовище всіх соціальних верств. У XXI столітті йому належить підтвердити зростаючу роль розмовної мови. І немає ніякого сенсу боротися з арго, оскільки з незапам’ятних часів розмовна мова передувала письмовій.

Слід вважати, що в XXI столітті посиляться деякі тенденції, що намітилися вже наприкінці ХХ століття. Все більше і більше акцентується німе «е» («e» muet), аж до того, що воно звучить навіть там, де його, начебто, і не повинно бути: кожен день ми чуємо про «matcheux» («матч») між такими-то командами (така вимова широко поширена на півдні Франції, зокрема в Марселі – прим. пер.). Фонетичні з’єднання слів (liaisons) вже сьогодні звучать все рідше, а незабаром і зовсім зникнуть. Недосконалий вид умовного способу (l’imparfait ru subjonctif), а вже тим більше давноминулий час (leplus-que-parfait) підуть спочатку з усної мови, а зрештою – і з письмової.

Це – всього лише констатація фактів, і потрібно, щоб в XXI столітті учні шкіл, коледжів і ліцеїв повернулися до справжніх текстів, а не займалися «аналізом творів». Тому що надія зараз тільки на них – на цих учнів. Адже образ Франції, настільки привабливий для мільйонів іноземців, склався завдяки їх знайомству із французькими письменниками. Та й сам Гюго неспроста говорив про книги Олександра Дюма (найпопулярнішого в світі французького автора), що вони «випромінюють світло самої Франції». Гюго міг би сказати це і про багато інших письменників.

Ми повинні ґрунтовно розпорядитися літературним капіталом – від Ронсара до Марселя Пруста і Превера … Точно так само – за допомогою літературної спадщини – будуть збережені й інші мови, ті, якими писали Гете, Данте, Сервантес, Шекспір. Ми мріємо про народження великого альянсу наших країн, які об’єднають свої зусилля, щоб зберегти літературну спадщину Європи – єдине, що можна протиставити «англійській з аеропорту». Але перш, ніж переконувати інших, наша влада повинна сама прийти до твердого переконання, а це буде непросто.

Потрібно збільшити число стипендій для молодих іноземців, охочих вчитися у французьких університетах. Завдяки таким «інвестиціям» – а ми  стверджуємо, що це саме інвестиції, – іноземець, який закінчив навчання у французькому університеті, повернеться до себе на батьківщину і протягом декількох десятиліть буде там виступати посланцем французької мови.

Нарешті, треба згадати ще про один засіб, яким володіємо тільки ми, але чомусь приділяємо йому все менше уваги. Ми маю на увазі франкофонію. Рівень викладання французької мови в багатьох франкомовних країнах знижується. Звичайно, можна тільки порадіти тому, що зараз розробляється ціла низка проектів з розвитку франкофонії, але їх реалізація багато в чому залежить від підготовки педагогічних кадрів для інших країн.

Важливо зрозуміти одне: проблема збереження французької мови не повинна залишатися темою колоквіумів, обговорюваною тільки лінгвістами та ще деякими фахівцями. Її потрібно розглядати як національну проблему, бо від вирішення цієї проблеми залежить образ Франції, її престиж, її місце у світі.

Ален Деко, член Французької академії

 
 
0 ответы

Ответить

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *