Французька: Як навчитися викладати свої думки іноземною мовою. Частина 1

Шкільний курс, як і інститутський, іноземної мови завжди відвертав нас непереборною нудистикою. Тому ми постійно шукаємо різні способи вивчення мов самостійно, які були б легкими і цікавими. З одним із цих способів ми і хочемо познайомити людей, що бажають вивчати іноземну мову, але не знають, з чого почати.

Суть цього способу проста: потрібно починати не з перекладу на українську, а навпаки з викладу своїх думок іноземною. Цей спосіб був випробуваний на кількох доцентах з кандидатами і аспірантах. Усім їм потрібно було перекладати з української на англійську, причому вельми терміново.

І виявилося, що вивчитися писати – принаймні, усного спілкування не було – чужою мовою легше, ніж навчитися перекладати з неї. Нижче ми пропонуємо свою методику, перетворити яку в повноцінний курс під силу кожній інтелігентній людині і без допомоги викладачів. Правда, як вже було сказано, метод випробуваний англійською мовою з учнями. Також метод був випробуваний латинською. Напевно і для французької, як і будь-якої іншої мови, він згодиться. Втім, якщо ви взялися вчити французьку, такі підходи у вас вже повинні бути, інакше, можливо, не варто і братися за вивчення цієї мови.

Є ще один резон починати вивчення іноземної мови з вираження своїх думок нею, а не з перекладу. У мові потрібно знати дві речі: слова (або як казав Гете, коли його запитували, як він так добре освоїв французьку, “я просто підставляв замість німецьких слів французькі”) і граматику. Без такого знання всяке подальше вивчення безглузде. Але тут ви потрапляєте в зачароване коло. Ви вчите граматику, а коли намагаєтесь застосувати її правила на практиці через незнання слів, ви не можете зрозуміти, де і яке правило потрібно застосовувати. Отже, спочатку потрібно вивчити слова, вирішуєте ви, а потім вже братися за граматику. Але ви починаєте просто перекладати всі слова по тексту, і виявляєте, що без знання граматики неможливо зрозуміти навіть найпростішого речення. Отже, вирішуєте ви, спочатку потрібно оволодіти азами граматики, а потім братися за тексти, і так по колу. Користуючись запропонованим нами способом, ви отримаєте засноване на простих конструкціях знання слів, а потім вже можна буде ґрунтовно і систематично прийматися за вивчення граматики.

Наші прийоми ми проілюструємо французькою.

Перше і найголовніше правило листування французькою – це вміти більш-менш висловлюватися англійською. Дуже багато людей говорять, що французи – народ гордий і англійської вони на дух не визнають. Це неправда. Спілкування з французами показало, що спочатку вони, коли з ними починаєш говорити по-англійськи, прикидаються, що не розуміють співрозмовника. Але коли закортить, вони цілком можуть висловлюватися англійською. Все ж на початку потрібно для знайомства підпустити кілька французьких фраз.

Cher Monsieur Dubois! – «Дорогий мсьє Дюбуа»

Permettez-moi de poser vouz une question – «Дозвольте мені задати вам одне питання»

Excusez-moi. Malheureusement je ne sais pas français et écris mon lettre en anglais – «Вибачте мене, я не знаю французької, і тому пишу лист англійською».

А далі можна вже писати англійською. Зрозуміло, якщо спілкування буде тривалим, або вам взагалі потрібно буде спілкуватися з французами, доведеться розширювати репертуар.

 

Типи речень

Всі свої думки, навіть найскладніші можна виразити трьома типами речень:

а) наказове

б) розповідне, типу «Маша їла кашу» – підмет («Маша»), присудок («їла») і додаток («кашу»)

в) судження, типу «ти – студент» – підмет («ти»), зв’язка (відсутня в українській «є») і іменна частина присудка («студент»).

Відповідно кожен тип має три форми:

а) стверджувальна («ти – студент»)

б) заперечна («ти – не студент»)

в) питальна («ти – студент?»).

Мабуть для інших типів заперечну і питальну форму, кожен може скласти сам.

Наказова форма

  1. Найпростіша. Берете зі словника дієслово і ставите його в 2 особу множини, оскільки так у французів, як і в росіян виражається ввічлива форма. 2 особи однини практично не зустрічається, хіба лише в художній літературі: дуже важливий народ ці французи, з усіма на ви

parler – parlez – «говорите»

citer – citez – «цитуйте»

travailler – travaillez – «працюйте»

Можна додавати займенник: parlez-vous, citez-vouz, travaillez-vous, але тільки зрідка.

І так далі по порядку словника.

Однак незважаючи на те, що це ввічлива форма, так можна писати, коли листування більш-менш встановилося. На початковій стадії потрібно вживати ще більш ввічливі форми. Можна обмежитися всього однієї з них: а саме, додавати дієслово, як воно дається в словнику, до дієслова vouloir:

Voudriez-vous écrire un article?

Voulez-vous écrire un article?

Veuillez-vous écrire un article?

Всі три речення перекладаються однаково: «Чи не напишете ви статті?» Різниця в ступені прохання, які розташовані по сходах зростання ввічливості: якщо перша форма – це майже вимога («вам би не завадило написати статтю»), то остання мало не найнижче прохання («я був би вам дуже вдячний, якби ви написали статтю»).

  1. Зрозуміло, що наведена форма наказового це тільки для однієї групи дієслів. Ті, які закінчуються в невизначеній формі на -er. У них замість -er ставиться -ez: désigner – désignez, juger – jugez, pardonner – pardonnez і т. д.

Зверніть, до речі, увагу на різні é, â, û, ê на відміну від e, a, u. Коли треба їх ставити зі значками, а коли немає – або є певні правила, або ні. Тому не мучтеся, а беріть слово зі словника. І навіть якщо його добре знаєте, все одно краще брати зі словника, особливо для таких букв, як è, â, à. Це тим більше легко, що французьких словників online дуже багато.

Велика група дієслів закінчується на -ir. У них те ж саме закінчення в наказовому способі, але змінюється корінь: finir – finnissez-vous, agir – agissez-vous, jouir – jouissez-vous і т. д.

І нарешті, набагато менша за чисельністю група дієслів, взагалі не підкоряється ніяким правилам. Для кожного такого дієслова наказовий спосіб, як і інші форми, потрібно запам’ятовувати окремо: savoir – savez-vous, partir – partez-vous (і це незважаючи на цілком пристойне закінчення -ir), prendre – prenez-vous і т. д. Але нічого страшного. По-перше, ці дієслова так часто зустрічаються, що постійно тренуючи французьку, ви їх швидко запам’ятаєте, по-друге, в словниках, навіть найменших, обов’язково в кінці дається список таких дієслів, а в самій словниковій статті обов’язково вказується, правильне воно чи неправильне.

  1. Далі. Потрібно відразу звертати увагу: перехідне це дієслово чи ні. Розпізнати їх досить просто: останнє у словниках забезпечується поміткою vi, а перше – vt. Перехідне дієслово обов’язково вживається з іменником або займенником у знахідному відмінку.

Не можна сказати: J’éleve – «Я виховую», тому що відразу ж напрошується або мається на увазі, що виховую я когось. Тому потрібно тут же додавати, кого саме я виховую (це називається прямим додатком, але краще не обтяжувати свою пам’ять зайвими граматичними категоріями): J’éleve mes enfants – «Я виховую своїх дітей». Зауважте, що знахідний відмінок у французькій для іменників такий же, як і називний, за винятком особових займенників:

J’éleve mes enfants. Je les aime beaucoup – «я виховую своїх дітей, я люблю своїх дітей».

І відразу ж вам практична порада: в розмовній мові, коли предмет розмови визначений, часто можна обходитися і без додатку, там де він потрібний. Élevez-vous vos enfants? – запитують вас в листі. J’éleve – цілком можете відповісти ви. У цьому реченні прямий додаток, хоча і не прописується, але він мається на увазі, тобто він все одно присутній. Так от у перекладах або листах ніколи не робіть цього. Від цього ваша мова буде кілька монотонною і навіть смішною, але зрозумілою. J’éleve mes enfants. J’aime mes enfants. Je lis des livres à mes enfants. – «Я виховую своїх дітей, я люблю своїх дітей, я читаю своїм дітям книги».

  1. Деякі дієслова приєднують іменник безпосередньо, а деякі – через прийменники. Коли дивитеся в словнику дієслово, відразу ж звертайте увагу, за допомогою якого прийменника він приєднує додаток:

Il divise l’argent en trois parts – «Він ділить гроші на три частини»

Зверніть увагу. Часті випадки, коли в російській мові іменник приєднується без прийменника (перехідне дієслово), а у французькій з прийменником і навпаки. Тому звертайте особливу увагу на ті випадки, коли прийменник у французькій при подібному дієслові відрізняється від прийменника в українській, або взагалі, коли в одній мові прийменник обов’язковий, а в іншому ні. Таких випадків не так вже й багато, але вони є:

Il gagne sa vie – «Він заробляє собі на життя»

Потрібно тим більше звертати увагу на керуючий прийменник, адже проста логіка може і підвести. Два найпоширеніші прийменника у французькій – це de і à. Перший показує видалення від чогось, а другий наближення:

Il va à la gare – «Він йде на вокзал»

Il vient de France – «Він приїжджає з Франції»

Так от

Il approcha de la gare – всупереч логіці «Він наближався до вокзалу»

Тобто потрібно уважно стежити за прийметниками і вживати їх там, як вони даються в словнику.

Також потрібно вживати тільки ті прийменники, які даються в словнику. Скажімо, слово emporter вимагає прямого додатку – тільки так і не інакше:

une fièvre emporta cet homme – «Лихоманка забрала цю людину (заволоділа цією людиною)»

Але до цього дієслова іменник може приєднуватися прийменником de:

L’amateur d’art a emporté de chez Artémon des vases ciselés – «Любитель мистецтва розжився у Артемона вазами з різьбленням»

Спробуємо роз’яснити вам, у чому справа. De в de chez Artémon входить в обставину, яка буде однаковою при всіх дієсловах. Прямий же додаток – це des vases, у якого жодного прийменника немає, тому що тут des – це невизначений артикль множини. Мораль із прикладу: не намагайтеся, поки не опануєте елементарну французьку, дивитися по сторонах і намагатися наслідувати тому, як пишуть французи. Якщо сказано в словнику, що emporter вимагає прямого додатку, то висловлюючись по-французьки, ставте після нього тільки такий додаток, відклавши більш складні випадки на потім.

  1. Негативна форма утворюється за допомогою подвійного союзу ne .. pas. Одна частина ставиться перед дієсловом, друга після:

N’abusez pas de mon credit – «Не зловживайте моєю довірою»

Взагалі-то негативна форма дуже розгалужена у французькій. Наприклад, багато дієслів можуть вживатися лише з однією частиною союзу:

Ne savez-vous cela – «Не знайте цього (краще не питайте мене про це)»

Але на першій стадії краще в такі тонкощі не вникати, тим більше, що поряд з такою формою, припустиме і вживання подвійного союзу ne savez-vous = ne savez-vous pas.

Що стосується питальної форми, то в наказових реченнях, можна обійтися і без неї.

  1. Ось у вас вже є один тип речення, і можете для оволодівання мовою використовувати його до нескінченності. Беріть словник, і вчіть поспіль всі дієслова, не забуваючи про додаток, важливі форми, й іноді стверджуючи, іноді питаючи, а іноді і заперечуючи. Додатки на перший час найкраще брати тут же зі словникової статті даного дієслова:

N’abandonnez-moi – «Не покидайте мене» (в питальній формі якраз можна обходитися без другого компонента заперечення)

n’abattez pas les arbres – «Не рубайте дерева»

n’abimer mes vêtements – «Не псуйте мій одяг»

n’aborder pas cette question – «Не приступайте до цього питання»

n’aboutissez les pourparlers – «Не закінчуйте переговорів»

n’absorber pas l’eau – «Не поглинайте води»

 

calculez-vous vos chances (слово «свій» у французькій змінюється за родами je calcule mes chances, il calcule ses chances, nous calculons nos chances і т. д.)

calmez-vous – «заспокойтеся»

cassez-vous le verre – «розбийте стакан»

ne cessez pas votre travail – «не припиняйте свою роботу»

 

Voudriez-vous écrire un article? – «Чи не напишете ви статтю?»

Voudriez-vous effacer le tableau? – «Не зітрете ви з дошки?»

Voudriez-vous effectuer notre projet? – «Чи будете ви здійснювати наш проект?»

Voudriez-vous n’effrayer l’enfant? – «Не лякайте дитину»

 

  1. Якщо дієслово не вимагає прямого додатку, тобто може вживатися саме по собі:

Voudriez-vous aller? – «Ви не хочете піти?»

Voudriez-vous freiner? – «Ви не пригальмуєте?»

Voudriez-vous fumer? – «Чи не хочете ви покурити?»

то таку форму дуже навіть зручно застосувати для вивчення обставин:

Voudriez-vous aller après dîner? – «Чи не хочете Ви пройтися пішки після обіду?»

Voudriez-vous freiner sur-le-champ? – «Загальмуєте зараз же?»

Voudriez-vous fumer avec nous? – «Чи не хочете ви покурити з нами?»

  1. Питання: скільки дієслів потрібно знати? Зовсім небагато: близько 1500. Це, дійсно, не дуже багато. Інше питання, де їх взяти. Якщо брати великий словник, ви втомитеся виписувати всі дієслова. Поки ви запам’ятовуєте одні, інші вислизають з вашої пам’яті.

Крім того, ці 1500 дієслів повинні бути не дієсловами, обраними випадковим чином, а з так званого основного словникового фонду. Тут ми ніякою радою допомогти не можемо. У радянські часи такі словники найбільш уживаних слів англійської, французької, німецької мов видавалися, зараз немає. Отже, ходіть по букіністичних крамницях і шукайте там словники основного словникового фонду.

Ось ще дієслова, які вимагають прямий додаток:

goûter-vous un plat – «спробуйте якусь страву» (часто зустрічаються слова зі значками, не намагайтеся запам’ятати, де який значок потрібен, а краще виписуйте слово так, як воно стоїть у словнику)

ne grondez pas mon fils – «не лайте мого сина»

guérissez cet malade – «вилікуєте цього хворого»

потім дієслова, які вимагають прийменників à, de, інших (всі разом останні раз в 5 зустрічаються рідше, ніж два перших)

lavez-vous à l’eau chaude – «мийтеся гарячою водою» (потрібно також звертати увагу на зворотність lavez – мийте, і lavez-vous, laves-toi – мийтеся, мийся, в словнику така зворотність вказується обов’язково часткою se, але, як ви вже розумієте, вона змінюється за особами)

levez-vous à sept heures du matin – «вставайте в 7 ранку»

ne livrez pas votre article au feu – «не кидайте вашої статті у вогонь» (au = à + le)

Voulez-vous mettre la question de côté? – «Чи не дозволите відкласти це питання в сторону?»

Voulez-vous vous moquer de vos camarades de classe? – «Чи можете Ви сміятися над своїми класними товаришами?»

Voulez-vous les munir de toutes sortes de choses? – «Забезпечите їх, будь ласка, всіма необхідними речами». У цьому реченні перше de зовсім не прийменник, а індекс відсутності артикля, однак, виписуючи подібні слова зі словника – а саме звідти воно потрапило сюди, – не варто занадто звертати увагу на граматичні дефініції.

nagez dans la mer – «купайтеся в морі»

nagez jusqu’à l’île – «пливіть до самого острова»

nagez derrière un bateau – «плавайте позаду судна»

і так далі. Багато слів мають безліч значень, навіть у маленькому словнику на 4000 слів, те ж mettre. Якраз виписуючи його з одним прийменником, ви освоюєте одне його значення, з іншим – інше, завдяки чому плутанини в голові не буде. Взагалі у багатозначних слів краще звернути увагу на одне або два основних значення, якщо ці два значення дуже різні.

Або беремо декілька поширених дієслів: mettre, prendre, tenir і т. д. І диимося, як змінюється їх значення залежно від приставки: commetre, permettre, remettre .. apprendre, reprendre, surprendre .. contenir, retenir, soutenir і т. д. Беремо тільки ті слова, які зустрічаються в словнику основних слів. Значення якого-небудь рідкісного demettre, після того як освояться основні значення, можна без зусиль зрозуміти самому.

 
 
0 ответы

Ответить

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *