Історія англійської мови: від зародження до наших днів

Історія англійської мови поділяється на три періоди: англосаксонський, середньоанглійський і новоанглійський. Однак поділ цей досить умовний, бо мова існувала у племен, що населяли Британські острови, задовго до завоювання Британії Юлієм Цезарем або поширення на території країни християнства.

Кельтська культура у витоків історії англійської мови

Перші згадки в стародавніх літописах про жителів, що населяли британські острови, відносяться до 800 року до н.е. У цей час на острів переселяється плем’я індоєвропейського народу – кельти. Ті племена, які жили на островах до приходу кельтського народу не залишили жодних відпечатків в історії.

З 800 року до н.е. починається епоха британських кельтів і, відповідно, кельтської мови на території Британії. Багато лінгвістів дотримуються тієї думки, що слово “Британія” походить від слова з кельтським коренем “brith”  – «розфарбований». У літописах можна знайти згадку, що кельти дійсно розфарбовували собі обличчя і тіла, коли збиралися на війну чи полювання. Є в літописах згадки й про те, що британські кельти вже в часи завоювання Британських островів великим Цезарем мали розвинену культуру. В племенах процвітав патріархат. Чоловіки мали по 8-10 дружин. Діти виховувалися жінками до певного віку, потім хлопчики переходили під опіку чоловіків, які вчили їх полювати і володіти зброєю.

Також в літописах згадується про те, що британські кельти говорили на особливому діалекті.

А такі слова, як whiskey, plaid, slogan потрапили в англійську мову набагато пізніше з кельтських мов, які були широко поширені в той період: whiskey (ірл. uisce beathadh – «жива вода»), slogan (шотл. sluagh-ghairm – «бойовий клич»).

Вплив Римської імперії на розвиток англійської мови

Через сторіччя після завоювання британських островів Цезарем, в 44 році до н.е. Британські острови відвідав римський імператор Клавдій, після чого Британія стала вважатися Римської провінцією. В цей період спостерігається тісне спілкування кельтського народу і римлян, що, безумовно, знайшло відображення в мові.

Так, багато слів у сучасній англійській мові мають латинське коріння. Наприклад, слово castra (з лат. «табір»). Цей корінь зустрічається в багатьох географічних назвах сучасної Британії – Lancaster, Manchester, Leicester.

Відомі й такі поширені слова, як street «вулиця» (від латинського виразу via strata «мощена дорога») і wall «стіна» (від vallum «вал»).

Є багато загальних іменників, запозичених з латини: wine «вино» – лат. vinum «вино»; pear «груша» – з лат. pirum «груша»; pepper «перець» – з лат. рiper.

Англосаксонський період (450 – 1066 рр.) в історії англійської мови

Безпосередніми прабатьками англійського народу є германські племена саксів, ютів, англів і фризів, які проникли на територію Британії в 449 році. Так як за чисельністю ці племена набагато перевершували кельтські, то поступово англосаксонський горів повністю витіснив кельтський говір з ужитку.

Завдяки англосаксонським племенам в англійській мові з’явилися багато назв географічних об’єктів, що збереглися до наших днів. Також такі слова, як butter, pound, cheese, alum, silk, inch, сhalk, mile, mint – мають загальнонімецькі коріння, запозичені з латини. Або слово Saturday – розшифровується як «день Сатурна» – батька бога Юпітера в давньоримській міфології.

У 597 році н.е. починається загальна християнізація Британії. До цього племена англосаксів були язичниками. Римська церква направила на острів ченця Августина, який дипломатичними шляхами поступово почав звернення англосаксів у християнство. Діяльність Августина і його послідовників принесла відчутні результати: до початку 700 року н.е. значна частина населення Британських островів сповідувала християнство.

Таке тісне злиття культур знайшло своє відображення і в мові. З’явилося багато слів, які були запозичені саме в цей час. Наприклад, school «школа» – з лат. schola «школа», Bishop «єпископ» – з лат. Episcopus «наглядає», mount «гора» – з лат. montis (род. від.) «гора», pea «горох» – з лат. pisum «горох», Priest «священик» – з лат. presbyter «пресвітер».

За приблизними підрахунками лінгвістів в цю епоху англійська мова запозичила з латини понад 6 сотень слів, не рахуючи похідних від них. В основному це слова, які стосуються релігії, церкви, а також управління державою.

До цього часу відноситься творчість Біди Високоповажного (Beda Venerabilis), першого англійського історика і просвітителя, який першим перекладав Євангеліє з латини на англосаксонську мову. Діяльність Біди Високоповажного мала значний вплив на розвиток мови і є важливою сходинкою в історії англійської мови.

Вплив скандинавської групи мов

У 878 році починається завоювання англосаксонських земель датчанами. Протягом багатьох років данці жили на землях Британії, вступали в шлюби з представниками англосаксів. В результаті в англійській мові з’явився ряд запозичень зі скандинавських мов. Наприклад, amiss «негаразд», anger «гнів», auk «гагарка», awe «благоговійний страх», axle «вісь», aye «завжди».

Буквосполучення sk- або sc- на початку слова в сучасній англійській також є дуже частим показником, що слово є скандинавським запозиченням. Наприклад, sky «небо» (при споконвічно англійському heaven), skin «шкіра» (при споконвічно англійською hide «шкура»), skull «череп» (при споконвічно англійською shell «шкаралупа; оболонка»).

Середньоанглійський період (1066-1500 рр.) історії англійської мови

Розвиток англійської мови в середні віки

У середині XI століття жителі північної Франції завойовують Британію. Королем стає Вільгельм Завойовник, за походженням норман. З цього часу в історії народу починається епоха трьох мов. Мовою аристократії, судів стала французька, мовою науки залишалася латина, а простий люд продовжував говорити англосаксонською. Саме змішання цих трьох мов і дало початок утворенню сучасної англійської мови.

Сучасна англійська мова – змішана

Мовознавці трактують сучасну англійську мову, як змішану. Це відбувається через те, що багато слів, при загальному сенсі не мають спільних коренів. Порівняємо для прикладу ряд слів українською мовою: голова – глава – головний. В англійській той же ряд представлений словами: head – chapter – chief. Чому так сталося? Все пояснюється саме змішанням трьох мов. Англосаксонські слова позначали конкретні предмети, звідси слово head. З латини – мови науки і освіти залишилося слово chapter. Від французької залишилося слово, яке було у побуті знаті, chief.

Таке ж розмежування можна знайти в багатьох смислових рядах в англійській мові. Наприклад, розрізняються слова, що позначають назву тварини (слова німецького походження) і назву м’яса цієї тварини (ці слова походять від давньофранцузької). Так, ox – бик, cow – корова, calf – теля, sheep – вівця, pig – свиня; але beef – яловичина, veal – телятина, mutton – баранина, pork – свинина і т. д.

У цей період історії англійської мови відбуваються зміни і в граматичній будові. Зникають багато дієслівних закінчень. Прикметники набувають ступеня порівняння, в тому числі і суплетивні ступені (з додаванням слів more, most). Значних змін зазнає і фонетика мови. До кінця 1500 року в країні все більшу популярність завойовує лондонський діалект, яким починають говорити 90% носіїв мови.

Перші книги англійською мовою

Першодрукарем Британії вважається Вільям Кекстон (William Caxton), який у 1474 році надрукував першу книгу англійською мовою. Це був переклад твору Рауля Лефевра «Збірник історій про Трою». За своє життя Кекстон надрукував понад 100 книг, багато з яких були його власним перекладом. Слід зазначити, що завдяки його діяльності, багато англійських слів знайшли, нарешті, свою закінчену форму.

Що стосується граматичних правил, то Кекстон часто винаходив власні правила, які після публікації ставали загальнодоступними і вважалися єдино вірними.

Новоанглійський період (1500 р. – наші дні) історії англійської мови

Основоположником англійської літературної мови по праву вважають великого Вільяма Шекспіра (1564-1616). Йому приписують походження безлічі ідіоматичних виразів, які використовуються і в сучасній англійській. Крім того, Шекспір винайшов багато нових слів, які прижилися в мові.

Наприклад, слово swagger «чванлива хода; розв’язність» вперше в історії англійської мови зустрічається в п’єсі Шекспіра «Сон в літню ніч».

Історія англійської мови в епоху Просвітництва

У 1712 році вперше в історії з’явився образ, що втілює Великобританію і національний характер англійців. У цей рік народився герой політичних памфлетів Джона Абертнота – Джон Булль. І досі образ Булля є сатиричним зображенням англійця.

У 1795 році в світ виходить перший підручник «Англійська граматика» Ліндлі Мюррея (Lindley Murray). Майже два століття цей підручник є основоположним в граматиці англійської мови. Всі освічені люди вивчали граматику Мюррея.

Сучасна англійська мова

Сучасна мова на британських островах зовсім не є статичною. Мова живе, постійно з’являються неологізми, деякі слова відходять у минуле.

Однак найголовніша відмінність англійської мови від багатьох європейських мов полягає в тому, що у Великобританії немає статичних норм. Навпаки, саме різні діалекти і говірки вважаються найбільш популярними. Розрізняються не тільки вимова слів на фонетичному рівні, але є також і абсолютно різні слова, що позначають одне і те ж поняття.

ЗМІ та члени уряду спілкуються британською англійською. Але найпопулярнішою вважається американська англійська. Існують і австралійська англійська, і канадська англійська та багато інших діалектів. На території самої Великобританії вживаються кілька діалектів, якими розмовляють жителі тієї чи іншої провінції.

Як бачимо, англійська мова зберегла свої традиції «змішання мов» і в наші дні.

Популярності англійської мови дуже сприяла колоніальна політика Великобританії, колонізація Австралії та Північної Америки.

Після Другої Світової війни зросло значення такої країни, як США, що також сприяло популяризації англійської мови.

У сучасному світі Інтернет спільнота, люди науки і культури в основному спілкуються англійською мовою.

Точну кількість людей, які володіють англійською мовою в наш час, назвати важко. Результати різних досліджень різняться на десятки відсотків. Називаються цифри від 600 млн. до 1,2 млрд.

Однозначно, англійська мова є найважливішим засобом комунікації в сучасному світі.

 
 
0 ответы

Ответить

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *