Мови Індії

На індійському субконтиненті знаходиться ряд окремих лінгвістичних груп, кожній з яких властива своя мова і своя культура. Народ Індії розмовляє багатьма мовами і діалектами, які переважно є варіантами 15 основних мов.

Деякі індійські мови мають довгу літературну традицію – література мовою санскрит налічує більше 5000 років, а тамільською мовою – 3000 років. В Індії є також мови, які не мають письмової форми. В Індії 18 офіційно визнаних мов (конкані, маніпурі і непальська мова були додані в 1992 р.), кожна з яких має багату літературу.

Незважаючи на характерні відмінності, індійцям вдається зберегти єдину культуру, як сутність видатної індійської літератури. Це результат еволюції в країні міріад діалектів. Число людей, що розмовляють кожною мовою, сильно розрізняється. Наприклад, гінді розмовляють більше 250 млн. осіб, а андаманською – лише одиниці.

Незважаючи на те, що деякі мови називаються «племінними» або «примітивними», число їх носіїв може бути більше, ніж число носіїв деяких європейських мов. Наприклад, бхілі і санталі – обидві племінні мови, кожною з яких розмовляють більш ніж 4 млн. чоловік. Мовою гонді розмовляє приблизно 2 млн. чоловік. В індійських школах ведеться навчання 58 різними мовами. У державі випускаються газети 87 мовами, радіопередачі – 71, а фільми – 15.

Індійські мови відносяться до чотирьох мовних сімей: індоєвропейська, дравідійська, мон-кхмерська і сино-тибетська. Індоєвропейські і дравідійські мови використовуються більшістю населення Індії. Мовні сім’ї приблизно відповідають географічним групам. Мовами індоєвропейської групи говорять переважно на півночі і в центральних регіонах країни.

Мови південної Індії – переважно дравідійської групи. Деякі етнічні групи в Ассамі та інших частинах східної Індії розмовляють мовами мон-кхмерської групи. Народи в північно-гімалайському регіоні та біля кордону з Бірмою розмовляють сино-тибетськими мовами.

Носії 54 різних мов індоєвропейської сім’ї становлять близько ¾ населення Індії. Майже чверть говорить 20 дравідійськими мовами. Носії 20 мон-кхмерских і 98 сино-тибетських мов разом складають близько 2 відсотків населення.

ассамська Мова штату Ассам, якою розмовляє майже 60 відсотків населення штату.
бенгальска Офіційна мова Західної Бенгалії, якою сьогодні розмовляє майже 200 млн. чоловік, включаючи Бангладеш.
бодо Цією мовою розмовляє народ бодо штату Ассам. Мова відноситься до ассамо-бірманської групи мов.
догрі Мова народу, що проживає в області Джамму.
гуджараті Офіційна мова Гуджарат. 70 відсотків населення штату розмовляє гуджараті, але ця мова розповсюджена не лише в Індії, але і за її межами.
гінді Офіційна мова  Індії, акценти та діалекти розрізняються в залежності від регіону, але майже кожен індус знає гінді. Для письма гінді використовує шрифт деванагарі.
каннада Мова Карнатаку, якою розмовляють 65 відсотків населення штату. Належить до дравідійської сім’ї мов.
кашмірі Хоча цю мову помилково називають мовою штату Кашмір, цією мовою розмовляє лише 55 відсотків населення штату.
конкані Конкані розмовляють в області Конкан, яка простягається через Махараштра, Гоа і Карнатака.
майтхілі Цією мовою в основному розмовляють в регіонах Біхар і східному регіоні Непалу Тераі.
малаялам Офіційна мова Керала. Це наймолодша з усіх розвинених мов дравідійської сім’ї.
Маніпурі/ мейтеі Офіційна мова штату Маніпур.
маратхі Одна з офіційних мов Махараштра. У мові склалася сучасна література.
непальска Офіційна мова Непалу, нею також розмовляють в деяких північно-східних частинах Індії.
орія Гілка індоарійської сім’ї мов, офіційна мова штату Орісса.
пунджабі Офіційна мова штату Пунджаб. Для письма використовується шрифт Гурмукхі, створений сікскім гуру Ангадом.
санскрит Класична мова Індія, яка втратила свою цінність у сучасному світі. Це також одна з найдавніших мов світу – можливо найдавніша письмова мова. Все давні рукописи були написані однією мовою.
сантхалі Племена Сантхал Плато Чота-Нугпур (який складається із штатів Біхар, Чхаттісгарх, Джхаркханд, Орісса)
сіндхі Цією мовою розмовляє велика кількість людей вздовж північно-східного кордону Індії, включаючи райони Пакистану.
тамільска Мова штату Таміль Наду. Література тамільської мови походить від періоду часу задовго до початку християнської ери. Нею розмовляє понад 73 млн. чоловік. Мова відноситься до дравідійської сім’ї мов.
телугу Мова Андхра Прадеш. За численністю це найбільший лінгвістичний підрозділ Індії.
урду Мова штату Джамму і Кашмір. Нею розмовляє понад 28 млн. чоловік в Індії. Урду і гінді виникли з одного джерела. Урду використовує персидсько-арабський шрифт и містить багато слів з персидської мови.

 

Конституція Індії (стаття 343) проголошує гінді офіційною мовою Союзу. Гінді також є рідною мовою майже для 20% індійського населення, що проживає в області, званої «пояс гінді» в північній Індії. Ця область включає штати: Уттар-Прадеш, Уттаракханд, Уттаранчал, Біхар, Мадхья-Прадеш, Чхаттісгарх і Раджастхан. Харіяна і Хімачал-Прадеш також використовують гінді як офіційну мову.

Англійська мова є офіційною мовою Індії. В англійської мови в Індії особливий статус, і вона продовжує залишатися офіційною мовою Індії. Це також мова, яка використовується в законодавчій і судовій системі. Крім найпоширеніших мов англійської та гінді, є також безліч регіональних мов. Фактично в кожному штаті Індії крім численних діалектів є своя власна офіційна мова. Тим не менш, 8 анексія Конституції Індії дає список тільки з 22 регіональних мов, що мають офіційний статус.

 
 
0 ответы

Ответить

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *