Навчання перекладу

I. Вступ

З появою перших соціальних структур, коли наші предки почали спілкуватися з представниками свого виду з інших громад, де використовували інші коди спілкування, тобто іншу мову, вони відчули сильну потребу у посереднику, щоб полегшити цей процес, адже без нього спроби спілкування були безрезультатними. Саме так з’явився переклад, як одна з ранніх форм сприяння міжнаціональним відносинам. У той час, коли рамки цих відносин розширювалися, людям стали потрібні експерти, які б майстерно володіли двома або й більше мовами. Спроба задовольнити цю потребу була зроблена тоді, коли було запущено освітні центри, щоб готувати експертів у різних сферах, включаючи переклад. З тих пір завжди існувала дискусія на рахунок того, чи можна навчити перекладу.

Чи можна навчитися перекладу? Якщо так, то до якої міри? Абсолютно ясно, що ніхто не може відповісти на це питання відразу, тому що спочатку потрібно визначити саму природу перекладу.  Це наука, майстерність чи мистецтво? І лише потім кожен вирішить чи переклад це те, чого можна навчити у класі як і інші предмети тими самими існуючими методами. Багато проблем, які стосуються навчання перекладу постають того з факту, що досвідченні та умілі самоучки, яких попросили навчати перекладачів-початківців вважають, що перекладу можна навчитися через досвід та особисту інтуїцію і ніяк не може бути навчений у класі. Багато з них також вважають, що немає ніякої потреби у теорії перекладу. Інші ж вважають, що переклад є, або може бути, точною наукою, як і багато інших. Є ще й ті, хто намагається уникати крайнощів, і вважають що переклад займає певне місце посередині. Ці суперечки завжди спантеличують студентів, і це виливається у недостачу мотивації та цікавості.

II. Переклад-наука

Деякі люди стверджують, що переклад – це наука. Найбільш характерні характеристики науки – це точність та передбачуваність. Ми можемо назвати щось наукою, тільки якщо воно має наукові правила, які весь час правильні. Насправді, наукові правила настільки фіксовані та точні, що вони вже стали законами. Наприклад, сполука одиниці водню та одиниці кисню завжди дає нам воду, пар чи лід, в залежності від температури. Варто зазначити, що деякі науки, особливо гуманітарні, не досягають стовідсоткової передбачуваності, та будь-яка теорія у цих сферах має виконувати строгі, повторювані перевірки, щоб вважатися обґрунтованою.

Переклад використовує наукові дані, взяті з різних гілок лінгвістики ( нейролінгвістика, семантика, соціолінгвістика). Нещодавно вона приєдналася до інформатики, створивши автоматичний та машинний переклад. Але переклад сам по собі не наука.

Хоча перекладачі й використовують дані та теорії, вони роблять це так, щоб дати свободу дій індивідуальному смаку, упередженості, уяві та характеру. Є декілька шляхів для вирішення якої-небудь перекладацької проблеми і креативний перекладач в змозі знайти нове вирішення. Проблеми можуть бути схожі, але неможливо винайти наукове рівняння, яке працювало б однаково кожного разу, для кожної проблеми, у всіх існуючих мовах через неминучі різницю між мовами та їхніми культурними контекстами у всьому світі.

Переклад, за Ньюмарком, це “передача значення, яке мав на увазі автор, іншою мовою”. Отже, велика перешкода для повної перекладацької теорії це глибоко заглянути що таке значення, що є причиною суперечок серед гуманітаріїв.

Підсумовуючи цю частину, дозвольте нам дослідити цілі та природу теорії перекладу. Згідно з Ньюмарком:

Теорія перекладу займається тим, що спочатку визначає проблеми перекладу, потім вказує на фактори, які слід врахувати при вирішенні проблеми та складає список усіх можливих способів перекладу, і нарешті рекомендує найбільш підходящий, разом з адекватним перекладом.

III. Переклад-мистецтво

Разом з тим, є багато людей, які вірять, що переклад – це мистецтво. Переклад має багато спільного як із мистецтвом, так і з наукою. Інколи це залежить від манери роботи та інтуїції перекладача. Як і композитори чи художники, перекладачі часто відображають у своїх роботах свій власний настрій та особливі риси характеру. Те, що не дає вважати переклад мистецтвом, це факт, що робота митця є естетичною, на відміну від роботи перекладача, який має вирішити цілий ряд різноманітних проблем.

IV. Переклад-ремесло

Класифікація перекладу породжує деяку неясність, адже ця сфера має багато спільного і з наукою і з мистецтвом. Тому, ми маємо обрати найбільш підходящу категорію, або хоча б найбільш зручну та дієву. Ця категорія, це ремесло. У схожій манері, Ньюмарк описує переклад як “ремесло, яке включає в себе спроби замінити написане повідомлення та/або твердження однією мовою на таке саме повідомлення та/або твердження іншою мовою.”

V. Проблема навчання перекладу

Ми вирішили, що переклад це ремесло. Згідно з Англійським словником Оксфорд, ремесло це “здібність або методика”; якщо ми збираємося навчати перекладу, ми маємо спробувати навчати так, як навчати ремеслу, враховуючи сутність та природу перекладу, знання учнів мов та самі цілі курсу.

Давайте звернемо увагу на можливі методи навчання перекладу, які можна використати при роботі з класом.

Судячи з назви, ядро методу граматичного перекладу це граматика. (Ларсен, 1986). Хоча цей метод навчання сьогодні рідко використовується, деякі його частини й досі популярні, “особливо для оцінки кращих студентів, у спеціальних тестах для перекладачів або для підсумкових екзаменах у курсах за кордоном, де переклад є частиною навчального плану.” (Медсон, 1983). Яка б не була роль перекладу у сучасних навчальному та оцінюючих методах, важливо розрізняти між навчанням перекладу та навчанні мови.

Навчаючи перекладу студентів, які вивчають мову, важливо враховувати дві головні проблеми: перш за все, ми маємо знати що проблеми навчання перекладу, це не те саме, що й проблеми навчання мови, хоча вони і йдуть рука в руку. Є багато проблем, такі як переклад образної мови, специфічних культурних термінів, переклад сакральних текстів та інших типів, залежно від їхніх функцій,які потрапляють у категорію, яку можна розглядати як проблеми зв’язані з перекладом. По друге, важливо вирішити який метод навчання мови краще використовувати поряд з методом навчання перекладу.

Згідно з гіпотезою Пьєнемана (1989), є дві сторони у вивченні мови: одна стосується еволюційної послідовності певних аспектів мови, які присутні незалежно від учня чи методу навчання; інша сторона – варіативна послідовність – відноситься до змін в оволодіння мовою, що базується на відношенні учня до ситуації.  Еволюційна послідовність практично контролюється природою схожих засобів оволодіння мовою. Варіативна послідовність базується на змінній учня, наприклад такій, як рівень обізнаності з культурою мови.

У навчанні перекладу, кожен має враховувати ці два фактори, бо вони тісно пов’язані з перекладом та мовою. Взагалі то, можна сказати, що засоби навчання мови важливі у перекладі, так як полегшують процес її вивчення. Другий набір факторів, це ті, які складають базу варіативної послідовності, є важливими при навчанні перекладу через той факт, що вони з’єднані з мовою, а відтак з перекладом.
Обізнаність з культурою – це найкращий приклад цих факторів.

Тому для того, щоб успішно навчати перекладу, викладачі мають вміти поєднувати методи навчання мови, за допомогою яких вони навчають студентів, з методам навчання перекладу. Методи для навчання перекладу мають бути ретельно відібрані відповідно до природи перекладу: щодо його об’єктивних та теоретичних принципів та щодо суб’єктивної частини, яка стосується креативності та інтуїції учнів.

VI. Висновок

Перший висновок, який заслуговує на увагу полягає у тому, що перекладу можна навчити, тому що – це ремесло, і тому навчається як і будь-яке інше ремесло; з іншого боку, воно тісно зв’язане з мовою, хоча й варто розділяти їх.

Інший важливий аспект це те, викладачі, які навчають перекладу та мові мають знати, що вони навчають двом різним речам, і мають використовувати відповідні прикладні методи для обох. Вони мають допомагати студентам зазирнути у саму сутність перекладу та роздивитися те найголовніше, чому варто приділяти увагу під час вдосконалення перекладацьких навичок. Також варто пам’ятати, що ігнорування всього вищезазначеного призведе до зниження цікавості та мотивації студентів при навчанні.

 
 
0 ответы

Ответить

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *