Німецькі прізвиська українською

Істотні особливості мови і тим більше культури розкриваються при порівняльному вивченні мов і культур. Якщо мовний бар’єр абсолютно очевидний, то бар’єр культур стає явним тільки при зіткненні (зіставленні) рідної культури з чужими, відмінними від неї. В рамках власної культури створюється міцна ілюзія свого бачення світу, способу життя, менталітету як єдино можливого і, головне, єдино прийнятного. Дивно, але переважна більшість людей не усвідомлює себе в якості продукту своєї культури навіть у тих випадках, коли вони розуміють, що поведінка представників інших культур визначається їх іншою культурою. Тільки вийшовши за рамки своєї культури, тобто зіткнувшись з іншим світоглядом, світовідчуттям, можна зрозуміти специфіку своєї загальної свідомості, побачити відмінність чи конфлікт культур. Метою даної статті якраз і є спроба виявити специфіку німецької та української мовної свідомості на прикладі передачі німецьких прізвиськ на українську мову.

Почнемо з того, що прізвиська займають проміжне положення між власною назвою і загальним ім’ям. Метою власної назви (ВН) є ідентифікація. ВН потрібні для того, щоб виділяти окремі випадки і окремих індивідів з маси навколишніх явищ та індивідів. Тому ВН, як правило, не перекладаються, а транслітеруються або транскрибуються. Метою імен загальних (ІЗ) є характеризація, тому переклад в розкритті їх змісту на іншу мову відіграє дуже важливу роль.

Деякі перекладачі та оригінальні автори вдаються до подвійної форми переказу прізвиськ: збереження іншомовної одиниці з паралельним семантичним переказом або коментарем або застосування транскрипції з паралельним коментарем. Ще вони вдаються до такого прийому перекладу, як калькування, в поєднанні з транскрипцією і описовим перекладом. Останній зазвичай дається у виносці через свою громіздкість.

Всі проаналізовані нами прізвиська, на наш погляд, можна розділити на ті, які легко передаються на іншу мову без будь-яких коментарів, і на ті, які потребують лінгвокультурологічного коментаря. Першу групу утворюють прізвиська, в основі яких лежить одна і та ж імпліцитна ознака. Вони ґрунтуються на загальній міжнаціональній асоціативній основі. Це прізвиська, утворені від імен загальних: Puppi (лялечка), Engelchen (янголятко), Stern (зірка), Prinz (принц), Riese (велетень), Röschen (трояндочка), Cloun (клоун), Poet (поет) і т.д. Для перекладу такого роду прізвиськ досить семантичного перекладу. Сюди можна було б віднести і прізвиська, утворені від конотативних онімів (Einstein, Pavarotti, Judas, Herkules). Вони є частиною світової культури, тому існують у багатьох мовах, викликаючи однакові асоціації. Останнім часом американська кіноіндустрія впливає на багато мов, у тому числі на німецьку та українську. Тому переклад таких німецьких прізвиськ, як Cinderella, Rockefeller, Dumbo, Rambo не викликають труднощів, оскільки вони мають в українській мові ті ж узуальні (стійкі, постійно вжиті) еквіваленти.

Однак не всі відомі німецькій та українській культурі оніми мають однакові конотації. Під конотацією маються на увазі ті додаткові асоціації, які слово викликає у свідомості носіїв даної мови. Конотацію, мабуть, не слід вважати у власному розумінні компонентом семантичної структури слова (частиною його значення); проте її роль в емоційно забарвленій мові вельми велика. Слова з одним і тим же референціальним значенням нерідко мають неоднакову конотацію в різних мовах, тобто викликають у членів різних мовних колективів різні асоціації (або не викликають ніяких). Наприклад, прізвисько, утворене від конотативного оніма Münchausen. Мюнхаузен в українському сприйнятті – мандрівник, романтик, добрий жартівник, фантазер, а для німця – це брехун. Те ж саме можна було б сказати і про прізвиська, утворені від імен загальних (наприклад, переклад німецького прізвиська Lerchenstenge (жайворонок + прізвище Stenge) без відповідного коментаря (людина, носій цього прізвиська, нагадував жайворонка через його підкреслено довгі гомілки) може викликати в українській культурі асоціацію людини, що має звичку рано вставати.

При збігу референціального значення двох мов мають місце відхилення в прагматичному значенні. З проблемою передачі прагматичних значень тісно пов’язане питання про передачу при перекладі метафоричних і метонімічних значень слів. Як відомо, ці значення часто виникають в результаті метафоричного або метонімічного перенесення назви з одного предмета на інший, заснованого на емоційно-оцінній характеристиці даного слова. Вихідним пунктом метафоричного перенесення нерідко служать емоційно забарвлені порівняльні звороти – узуальні: mager wie eine Hering (оселедець), dick, frech, ulrig wie eine Nudel (локшина) і оказіональні: naschen wie eine Katze, brummen wie ein Bär і т. д. Такого роду обороти виникають на основі властивого всім народам приписування тваринам і неживим предметам людських рис і якостей, які потім як би “назад” переносяться на людину. Слід, однак, мати на увазі, що не у всіх народів одним і тим же тваринам і неживим предметам приписуються однакові якості; у цьому відношенні “внутрішня форма” такого роду порівнянь у різних мовах може бути різною. Так, німецьке Mops крім його прямого значення означає ще буркотун, Affeдурень, ці ж іменники в українській мові мають інші метафоричні значення. Мопсом називають будь-яку маленьку собачку, мавпою – людину нерозумну і безглуздо перейнятливу, та, що полюбляє смикатися, корчитися, ламатися, кривлятися. Так, німецьке Maus означає душка, люба, любко, російське ж миша метафорично не вживається. Крім того, що німецьке Käfer й українське жук мають різні метафоричні значення (пор.: українське жук означає нечесну людину, шахрая, німецьке – молоду гарненьку дівчину), вони ще асоціюються з різною статтю. Але такі прізвиська не являють складнощів для перекладу, так як їх переносне значення закріплено словником.

Великі труднощі викликають так звані “оказіональні прізвиська”, наприклад, композити, у складі яких є ці метафори (наприклад, Zollmops – прізвисько митника, Kabelaffe – прізвисько солдата-зв’язківця, Moosbüffel (мох + буйвол, невіглас грубіян, дурень) – прізвисько жителя Верхнього Пфальца або індивідуальні прізвиська Brummbär (буркотун), Naschkatze (ласунка), Crazy nudel (божевільна). Такі деривати від “Maus” як “Mausilein“, “Mäusken“, “Mäusekind“, “Mäuschen“, “Mausi“, “Mäuserich” для німця напевно відрізняються різними відтінками, українською ж мовою вони перекладаються одним – “душка, люба”.

Іншу сторону проблеми метафори являє собою різниця емоційно-оцінних асоціацій, пов’язаних з тим чи іншим предметом, явищем, живою істотою, традиційно вживаних як основа метафори чи метафоричного порівняння. Наприклад, ми відзначаємо специфіку метафоричного вживання прізвиська Puttfarcken (складається з двох нижньонімецьких слів (Pfütze (калюжа) + Ferkel (порося)). В німецькій мові цей образ, як правило, пов’язаний з позитивними оцінками типу “молодий чоловік, охочий до пригод, що бродить цілий день по вулиці і не боїться забруднитися”. В українській традиції “порося” асоціюється з “товстою, брудною або підлою людиною”.

У деяких випадках при перекладі метафори слід мати на увазі розбіжність у традиційних асоціаціях, пов’язаних з тим чи іншим уявленням. Наприклад, у більшості випадків німецький епітет “rot“, що вживається в метафоричному сенсі, може перекладатися дослівно, оскільки відповідає українській традиції. Проте у ряді ситуацій метафоричні функції епітета в українській і німецькій мовах розходяться, і тоді потрібна образна заміна: rotschopf – рудоволосе створення; die rote Heidi – рудоволоса Хайді.

Що стосується метонімії, то тут теж спостерігається розбіжність в асоціаціях. Візьмемо таке прізвисько, як Feng Kraft (Pfennig + прізвище Kraft). Це прізвисько було дано людині за те, що вона була скупою і ганялася за кожним пфеннінгом. Або прізвисько Lockerhosens (вільні штани) Ludwig. Так називають людину, яка легко розлучається з грошима, особливо в барі, і не дуже надійна в роботі. Мало того, що в українця дані прізвиська не викличуть ніяких асоціацій або, швидше за все, зовсім інші, тут ще використовується такий стилістичний прийом, як синекдоха, яка в українській мові не так поширена, як у німецькій. Навпаки, в німецькій мові синекдоха настільки ж природна, як природна метафора.

Ще найбільшу складність для перекладу представляють такий випадок метафоричного перенесення, як антономазія. Таке прізвисько як Lilo повинно обов’язково супроводжуватись лінгвокультурологічним поясненням (дано людині за зовнішню схожість з німецьким актором Ліло Вандерс (Lilo Wanders)), інакше воно буде сприйматися як абсолютно чуже українській традиції ім’я, несучи на собі відбиток екзотичності.

Сприйняття прізвиськ в оказіональному вживанні подвійно може бути ускладнене через те, що асоціативні відносини, що організують національно-культурну картину світу переплетені з суб’єктивним національно-індивідуальним сприйняттям об’єкта. Наприклад, прізвиська Direx, Hood крім лінгвокраїнознавчого коментаря потребують ще й коментар автора: Hood – дано вчителю, який своїми прогресивними поглядами вніс новий струмінь у шкільне життя, чим і знайшов повагу школярів і несхвалення вчителів (аналогія з Робін Гудом); Direx був важливою людиною в школі, мав симпатію учнів (так звали шерифа з Ноттінгама з мультфільму “Аустерікс”).

Фразеологізми, або пов’язані, стійкі словосполучення, іноді навіть цілі речення, як правило, мають або повністю, або частково переносне значення. Основною їх особливістю, на думку багатьох сучасних дослідників, є невідповідність плану змісту планові вираження, що визначає специфіку фразеологічної одиниці, надає глибину і гнучкість її значенню. Ці можливості кореняться, мабуть, в самій природі фразеологізму – замкнутому мікроконтексті, в якому реалізуються не тільки формальні зв’язки між планом вираження і планом змісту такого знака, а й асоціативно-семантичні, причому не обов’язково логічно виведені з самого мікроконтексту. Саме ця невиводимість і дозволяє фразеологізму позначати найскладніші явища і відносини дійсності в ємній і виразній формі. Найбільш переконливим доказом багатих можливостей фразеологічних одиниць є те, що їх охоче вживають як прізвиська. Наприклад, прізвиська Der alte (olle) Fritz (українське важке знаряддя) або індивідуальні прізвиська Mad jellyfish (по-німецьки die Miese Qualle (огидна медуза)), Master of Maths, Monopoly Man. Прізвище Mad jellyfish людина отримала за те, що намагалася проводити напружену агресивну гру, вигравала тільки завдяки добре підготовленою повільною грою. Master of Maths (магістр математичних наук) дано людині за аналітичну гру. Monopoly Man – носій цього прізвиська в грі завжди отримував дуже багато жетонів.

При перекладі втрачається значна частина інформаційної насиченості вихідної фразеологічної одиниці, в першу чергу достовірність культурно-історичних асоціацій, пов’язаних з нею, що можна було б заповнити лінгвокультурологічним коментарем.

Іншим аспектом цієї проблеми є схожість фразеологізмів, що мають різні, навіть протилежні значення. Наприклад, німецький фразеологізм “weisse Rabe” (біла ворона) має позитивне значення “розумна, обдарована людина”, в той час, як український фразеологізм – негативне значення “несхожий на інших”. Перекладача така зовнішня схожість нерідко підводить, тому потрібно бути уважним до деталей фразеологічного виразу, оскільки відповідності можуть дуже далеко стояти один від одного за формою. Одним з найбільш складних для перекладу видів фразеологічних одиниць є ті, що засновані на сучасних реаліях. Одні з них швидко стають відомими і отримують широке поширення, проникаючи в міжнародні словники сучасної культури; такі фразеологізми порівняно легко розпізнаються в контексті і перекладаються, як правило, за допомогою калькування: Hell’s Angels – Ангели Пекла, Ein fliegender Hollender – летючий голландець.

Інші залишаються переважно внутрішьокультурними, але, будучи вельми популярними в рамках вихідної культури, проникають у велику кількість текстів і, отже, підлягають в якомусь вигляді перекладу.

Нарешті, говорячи про фразеологізми, слід зазначити й стійкі парафрази, що вживаються як фактичні заміни того чи іншого прямого іменування предмета, явища чи поняття. Чималі проблеми, в основному культурологічного характеру, являють собою парафрази до назв країн, міст, відомих діячів і т. п. Наприклад, для німецької культури жартівливе “Grosser Heinrich” безумовно, асоціюється з Північним морем. Тільки дослівний переклад тут не можливий, тому що він мало що скаже іншій культурі. Перекладачеві на українську мову також доведеться привести культурно-історичний коментар для такого парафразу-фразеологізму, як “das nasse Dreieck” (мокрий трикутник). Носію мови він нагадує про Першу світову війну, коли о. Гельголанд був морською фортецею – передовим пунктом трикутника німецьких фортець: Wilhelmshaven, Guxhaven, Helholand у Північному морі, а під час Другої світової війни – опорним пунктом німецького флоту на цьому морі.

Великі труднощі в перекладі викликають прізвиська-каламбури. Каламбур – це жарт, заснований на смисловому об’єднанні в одному контексті або різних значень одного слова, або різних слів / словосполучень, тотожних або схожих за звучанням. Проаналізуємо наступні етнічні прізвиська, побудовані на грі слів: die Schweizer (швейцарці) – прізвисько Schwitzer (від schwitzen – потіти) або die Iren (ірландці) – прізвисько die Irrеn (від irren – помилятися), die Slaven (словаки) – die Schlaffen (соні), die Sklaven (раби). Мало того що при перекладі втрачається гра слів, втрачається ще й асоціативний зв’язок укворення прізвиська.

На закінчення хотілося б сказати, що не всі прізвиська передаються на українську мову однаково. Нами виявлено такі способи передачі прізвиськ: транскрипція, транслітерація, калькування і описовий переклад. Прагматична мета будь-якого мовного знака – стати зрозумілим. Від цього залежить і вибір відповідного способу перекладу.

 
 
0 ответы

Ответить

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *