Безславні виродки

Перекласти з англійської мови на італійську

Безславні виродки

Цікава стаття з«Il Post».

Ми знову повертаємося до «Естетики» Кроче, 1902, де неаполітанський філософ заявляє, що неможливість перекладу є наслідком єдності та неподільності поетичного вираження. Кроче вказує на дві різні концепції: згідно першої, переклад є неможливим «тому що він вважає, що намагання зробити заміну одного виразу  на інший, це теж саме, що перелити рідину з однієї вази в іншу іншої форми. Процес перекладу в даному випадку включає в себе поділ виразу по суті, тобто на його зміст та форму. Але в естетиці Кроче елементи, що відносяться до змісту, інакше кажучи почуття та враження повністю всмоктуються у вже сформовану інтуїцію, тобто в самому творі:  «естетична діяльність це злиття вражень в єдине ціле». Ми можемо знати зміст твору, але не можемо відокремити його від нього: враження та невизначені почуття стають творами тоді коли отримують свою форму.  І це вирішальний момент народження виразу: «естетичний акт та форма, це ніщо інше ніж форма», і з цієї причини зміст не може бути змінений  естетично.

Тут ми звертаємося до статті на «Il Post»: про переклад з англійської мови на італійську. Один американський фахівець з перекладу пояснює, що труднощі не лише в різниці мов, але і в різниці світів.

Ентоні Шагарі це американський перекладач з багаторічним досвідом роботи в перекладі італійських текстів англійською мовою: переклав різні книги Прімо Леві, а з більш сучасних «Чинити опір марно» Вальтера Сіті та «Метод крокодила» Мауріціо Де Джованні. В одній статті опублікованій в The New York Times він розповів про перші роботи в якості перекладача в Італії  та про проблеми та труднощі з якими стикаються перекладачі англійської мови, коли мають справу з текстами написаними італійською мовою.

На початку вісімдесятих Шагарі переїхав до Мілана і працював деякий час в італійському журналі мистецтв «ФМР», скорочено від  Франко Марія Річчі: офіс знаходився всередині розкішного Палацу Вісконте ді Модроне, і через декілька років після виходу журналу в Італії, його почали публікувати а Сполучених Штатах (з досить амбіційним гаслом, згадує Шагарі: «найкращий журнал у світі», відповідно до визначення, яке йому дала Жаклін Кеннеді, подруга Річчі).

Для перекладу текстів журналу Річчі він доручився Вільяму Віверу, одному з найвідоміших і високооплачуваних перекладачів з англійської, який довгий час жив в Італії, і який у той час щойно переклав «Ім’я троянди» Умберто Еко (Вівер також переклав Звево, Кальвіно, Заваттіні, Моравію, Монтале, та інших великих письменників італійської літератури). У своїй статті для New York Times Шагарі цитує деякі маленькі та великі уроки, які в ті роки засвоїв від Вівера, якого вважає одним зі своїх учителів, і якому він частково присвячує даний спогад (Вівер помер 12 листопада, йому було 90 років). Серед  довгих та складних текстів перекладених Вівером, був також і твір Карло Еміліо Гадда «Ота брудна веремійця на віа Мерулана», роман який був випущений на ринок Америки в 1965 році, з назвою англійською мовою «That Awful Mess on Via Merulana» . Шагарі запитав у Вівера, як саме він справився з перекладом численних діалектів в цьому творі, таких як: римський, неаполітанський та інші, які використовує Гадда. Вівер відповів йому, що «Я їх просто прибрав», що у випадку веремійці  Гадди, пише Шагарі, це «теж саме, що перекладати Мобі Діка і прибрати човни».

У передмові до англійського видання роману «Ота брудна веремійця на віа Мерулана», Вівер писав, що «перекласти римський чи венеціанський діалект в творах Гадди на мову Місісіпі було б безглуздо, так само як перекласти мову сім’ї Сноупс в романах Фолкнера на сицилійський діалект». Він вважав за краще перекласти ті частини розмовною англійською мовою, просячи читача у передмові зробити зусилля і уявити, що ці слова були вимовлені героями на багатьох італійських діалектах, або на суміші різних діалектів.

У роботі перекладача такі випадки є дуже частими і спричиняють труднощі, які досить складно усунути. У таких випадках перед перекладачем постає питання, що робити. Зазвичай, як у випадку з Вівером, перекладач вирішує головним чином змиритися та відмовитися від таких речей, «це теж саме, що для лікаря втрати пацієнта», пояснює Шагарі. Хоча в Сполучених Штатах досить поширеною практикою, перекладати, наприклад, сицилійський діалект на бруклінський діалект . Шагарі наводить приклад Стівен Сартареллі, який переклав на англійську мову книги Андреа Каміллері про комісара Монтальбано. На думку Шагарі в даному випадку мова йде про прийнятний вибір але дещо абсурдний, так само, як і наділити німецьких солдатів англійським акцентом у фільмах про Другу світову війну.

У випадку з успішним фільмом «Безславні виродки» Квентіна Тарантіно, ситуація була ще складнішою. Виробництво в США зіткнулося з необхідністю прийняти рішення щодо трьох мов у фільмі, відмінних від англійської мови, та і в тому випадку істотна «відмова» в кінцевому результаті стає одним з найголовніших достоїнств фільму: репліки акторів французькою, німецькою та італійською мовами звучали в оригіналі і не були дубльовані англійською мовою – можливо вони звучали з певним акцентом, як і у випадку з прикладом Шагарі – в американських кінотеатрах ці репліки супроводжувалися субтитрами.

Повертаючись до книг, дуже часто буває, що переклад вимагає додаткового пояснення для англомовного читача, пояснює Шагарі, та наводить деякі приклади: якщо італійський письменник пише про людину, яка зупиняється на авто грилі на шосе, італійський читач одразу уявляє про, що саме йдеться – «ці маленькі магазинчики у стилі шестидисятих, розташованих вздовж шосе» – але англомовний читач уявляє його собі по іншому. Або, навіть якщо італійський автор пише про когось , хто падає  «обличчям на асфальт», італійський читач розуміє, що може йтися про тротуар, а не дорогу. Або наприклад звичайна ситуація, коли двоє людей заходять до ресторану, продовжує Шагарі,  у перекладі може виникнути проблема, оскільки потрібно постійно пам’ятати, що в Італії у більшості разів двері громадських будівель відкриваються всередину, а не на зовні як це заведено в Америці (з причин безпеки).

А ще є й інші лексичні труднощі: італійський іменник «casa» в англійській мові «house», але в італійській мові дане слово має два значення: квартира та дім. Шагарі зазначає, що його найулюбленіше оголошення. Нарешті, є парадоксальні випадки, – а також дуже комічні – в яких деякі вирази, дивні також для перекладача: Шагарі пише, що один з його улюблених італійських попереджень – що іноді йому траплялися в книжках и доводилося перекладати – використовуються муніципальними працівниками, коли плануються прибирання доріг, щоб попередити про заборону паркуватися на дорозі та на тротуарах. З цих оголошень Шагарі  робить висновок, що в Італії тротуари, також слугують для паркування автомобілів.

Саме з усіх цих причин, переклад вимагає не тільки уваги, а й багато часу для дослідження звичок та культури країни мовою якою робиться переклад, пояснює Шагарі: за один день тяжкої та швидкої роботи, можна перекласти 10-15 сторінок книжки. Але перекладати, це те саме, «що їхати по шосе, де  читати означає їхати 100 кілометрів на годину», та інколи доводиться зупинятися і оглянутися навколо.

Шагарі – щоб зрозуміти труднощі перекладу в цілому – підсумовує уривок, використовуючи гру слів, яка існує в англійській мові, але неможлива в перекладі на італійську мову, і тим самим враження від неї суттєво зменшується. Ми часто чуємо про неперекладність слів, але в певному сенсі не існує неперекладних слів чи фраз. Часом потрібні лише три слова, щоб перекласти ціле речення, або додатковий абзац з поясненнями, але будь яке слово можна перекласти. Але, щоб не перетворити книгу в енциклопедію, потрібно вирішити куди більшу проблему, а саме: неперекладність світів.

 
 
0 ответы

Ответить

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *