Походження мови

 

Існують дві головні теорії або уявлення про походження мови.

1) Віра в божественне творіння. Протягом історії у багатьох народів існувало повір’я, що мова – це дар Бога (богів) людині. Найбільш відоме твердження ми знаходимо в Книзі Буття 2:20, де розповідається про те, як Адам давав назви всім божим створінням. Ця теорія наводить на думку про те, що люди з самого початку були створені з вродженою здатністю до мови.

Не можна довести, що мова така ж давня, як і саме людство, але безумовно вірно, що мова і людське суспільство невіддільні. Де б не існувала людина, з нею завжди була мова. У кожного людського плем’я є мова, порівнянна з англійською, латинською, або грецькою за виразною можливістю і граматичною складністю. Технології можуть бути складними або простими, але мова – вона завжди складна. Чарльз Дарвін помітив цей факт, коли стверджував, що якщо вже це стосується мови, то «Шекспір йде рука об руку з македонським пастухом, а Платон – з дикуном з Ассама». Фактично ж, часом здається, що мови, якими говорили люди доісторичної епохи, володіють більш складною граматичною структурою, ніж сучасні мови (наприклад: в англійській мові близько 7 часових форм і 3 роди іменників; в мові ківунжо, одній з мов банту, якою розмовляють в передгір’ях гори Кіліманджаро, 14 часів і близько 20 класів іменників). Не існує примітивних мов, і ніколи не існувало в минулому, наскільки це відомо – навіть серед найвіддаленіших племен мисливців-збирачів кам’яного віку.

Тим не менш, неможливо довести те, що таким чином, автоматично, перші люди винайшли продуктивну мову. Також неможливо спростувати теорію про те, що колись на зорі появи Homo sapiens могли існувати і примітивні мови.

2) Теорія природної еволюції. На деякому етапі свого еволюційного розвитку, мозок людини став більш складним, що призвело до винаходу мови і до можливості навчання. Іншими словами, на цьому етапі люди придумали механізм оволодіння мовою. Прості звуки і жести, які були успадковані від наших предків-приматів, дали початок системі освіти мови – можливо протягом одного-двох поколінь. Згідно теорії природного розвитку, коли незабаром людство розкрило б біологічну, або неврологічну здатність породжувати мову, культурний розвиток деяких особливих систем форм зі значеннями на наступному етапі став би неминучим.

Ця теорія також не може бути доведена. Виявлені на сьогоднішній день археологічні свідчення вказують на те, що сучасна людина, Homo sapiens, з’явилася 150000 років тому. До 30 000 р. до н.е. з усіх видів людиноподібних істот залишився вид Homo sapiens. Чи можна пояснити цю перевагу перед іншими видами наявністю комунікативних навичок? Люди, які могли говорити, вчити, планувати, організовувати і передавати більше інформації. Це могло б дати їм неперевершену перевагу перед іншими представниками сімейства гомінідів, які не мали навичок мовлення. Звичайно, ніхто не знає, чи була мова у таких людиноподібних істот як Homo erectus і Homo neanderthalis. Цього не можна заперечувати. У будь-якому разі, Homo sapiens, «людину розумну» слід було б назвати Homo loquens, «людина говорить», тому що мова і людина завжди були разом, на відміну від розуму.

Теорії винаходи мови. Переходимо до наступного питання, якщо людство набуло здатності до мови, яка була дана Богом, або з’явилася в результаті еволюції, тоді як же була придумана перша мова? Є кілька гіпотез щодо того, як люди могли свідомо придумати мову на основі більш примітивної системи комунікації представників сімейства гомінідів. Кожна теорія оперує думкою, що винахід мови та її поступове вдосконалення служили безперервним спонуканням до додаткового розумовому розвитку людини. Жодна з цих теорій не є переважаючою, і більшість лінгвістів сходяться на думці, що походження мови як і раніше залишається загадкою. Але кмітливі, саркастичні назви, які дали цим теоріям їх критики, доводять, що навіть лінгвісти можуть бути часом винахідливими.

По-перше, існує чотири теорії наслідування, згідно з якими мова з’явилася завдяки наслідуванню якимось природним звукам або рухам:

1) Теорія «дзень-дон». Мова з’явилася тоді, коли люди почали називати предмети, дії та явища з того, з яким звуком вони асоціювалися в реальному житті. Ця теорія стверджує, що перші слова людей представляли собою своєрідні словесні іконки, знаки, чия форма представляла точне відображення його значення: гуркіт став словом, означаючим грім, гул, звук вибуху. Деякі слова в мові, очевидно, походять від імітації природних звуків, з якими асоціювали деякі предмети: в індіанській мові чинук є слово, що означає серце – tun-tun, у мові басків слово «ніж» звучить як: ai-ai (ай-ай). Кожне з цих образотворчих слів відбувалося від покажчика, знака, чия форма природно пов’язана з його значенням у поточному просторі та часі.

Проблема правдоподібності цієї теорії полягає в тому, що так звана ономатопа (звуконаслідування, акустична іконічність) – стосується лише вузької частини словника будь-якої мови; наслідувальні звуки відрізняються в різних мовах: так в російській мові слово бабах відповідає англійському bang, бух – англійському thud. Навіть якщо ономатопа послужила створенню перших десяти слів, то звідки з’явилися тисячі інших назв, понять таких як камінь, сонце, небо чи любов?

2) Теорія «пух-пух» вважає, що перші слова походять від мимовільних вигуків, що виражають неприязнь, почуття голоду, болю, чи радості, що і привело в кінці-кінців до вираження більш розвинених понять і почуттів. У цьому випадку перше слово повинно було бути мимовільним ха-ха-ха, ва-ва-ва. Потім вони стали використовуватися для назв дій, які породжували ці звуки.

Проблема цієї теорії в тому, що, знову ж таки, емоційні вигуки становлять дуже маленьку частину словника будь-якої мови. Такі слова дуже специфічні. Наприклад, для вираження раптового болю чи дискомфорту: в англійській кажуть: ouch; в російській ой; в мові черокі eee. Таким чином, вигуки більш ніж які-небудь інші слова відображають фонологію кожної окремої мови. На відміну від звуків чхання, плачу, кашлю, сміху, які являють собою вроджені реакції людини на подразники, форма вигуків залежить від мови, аніж передує мові. Також, вигуки, як і більшість інших слів, є символами, що вказують на часткову довільну залежність між звуком і значенням.

3) Теорія «бау-вау (гав-гав)» (найвідоміша і тому найсмішніша теорія) стверджує, що словник з’явився в результаті наслідування звуків тварин, як то: мукання, гавкання, шипіння, нявкання, крякання. Іншими словами, перші слова людини були свого роду ознакою, чия форма природним чином пов’язана з його значенням в часі і просторі.

Але знову ж, ономатопа – це лише обмежена частина словника будь-якої мови. Лінгвістична передача звуків тварин значно відрізняється від мови до мови, хоча деякі види тварин повсюди вимовляють схожий звук:

а) собака: гав-гав; в кит. wu-wu, яп. wan-wan, англ. bow-wow

б) кішка: мяу; англ. meow, кит. mao, яп. nya-nya, муркотіння у французькій: ron ron.

в) свиня: хрю-хрю; англ. oink-oink, кит. oh-ee-oh-ee; яп. bu-bu.

г) півень: ку-ка-річку, яп. kokekoko

ґ) сова: ух; черокі goo-ku, ісп., яп. – немає спеціального звуку

Таким чином, людське тлумачення тваринних звуків залежить від конкретної мови, і здається неймовірним, щоб словник міг повністю виникнути з цих звуків.

4) Ще одна не менш химерна теорія – теорія «та-та». Чарльз Дарвін припустив (хоча сам він скептично ставився до своєї власної теорії), що мова могла виникнути в результаті усної пантоміми: органи мови використовувалися для імітації жестів рук. Іншими словами, мова з’явилася з жестів, імітованих органами мови – перші слова були словесними зображеннями жестів.

Дуже може бути, що людська мова, яка сьогодні переважно складається зі слів, бере свій початок від системи звуків: інші примати використовують жести в якості невід’ємної частини комунікації, тому ймовірно, що комунікація між людьми могла виникнути подібним чином. Тим не менш, жести людей так само, як і звуконаслідувальні слова, відрізняються від культури до культури. Наприклад англійський жест схрещування двох пальців означає побажання удачі, а в російській культурі це “фіга”; кивання головою означає в російській мові “так”, в турецькій та болгарській “ні”; постукування по дереву і спльовування через ліве плече три рази теж відрізняються від мови до мови.

Друга серія гіпотез про походження мови стверджує, що мова з’явилася як реакція на гостру необхідність у спілкуванні. Ось деякі гіпотези про необхідність створення мови:

1) Теорія попереджувальних сигналів. Мова могла з’явитися з попереджувальних знаків, на зразок тих, що використовуються тваринами. Можливо спочатку це були просто попереджувальні сигнали в значенні: Стережись!, Біжимо!, або Допоможіть! для застереження товаришів, коли бачили, що наближається тварина. Інші слова могли з’явитися на основі вказівок під час полювання або під час роботи. Іншими словами, перші слова були свого роду індексами, застосовуваними в повсякденному житті і ситуаціях.

2) Теорія мимовільних вигуків. Мова з’явилася на основі спільних зусиль людей.

Найперша мова була покликана відображати колективні зусилля, чи це стосувалося необхідності заблокувати вихід з печери великим каменем для захисту від хижаків, чи це були повторювані войовничі кличі.

І майже напевно перші поетичні твори і пісні були присвячені цим аспектам життя людей. Ці пісні досі живі в пам’яті народів: пісні волзьких гребляків, військові марші, пісня семи гномів.

Платон також був переконаний, що мова з’явилася через елементарну необхідність в комунікації. Як говориться: нужда всьому навчить. Центр мозку, що відповідає за мову і за координацію дій правої руки знаходиться в лівій півкулі. Можливо, це ключ до пояснення того, чому такі явища як праворукість і необхідність в спілкуванні прогресували разом.

3) Ще більш яскрава теорія серед усіх – це теорія обману. Едгар Г. Стертевант стверджував, що оскільки всі дійсні спонуки чи емоції виражаються мимовільними жестами, поглядом чи звуками, довільна комунікація повинна була бути спрямована на вираження брехні або обману. Він припустив, що необхідність в обмані і брехні – використовувати мову в протилежність реальності для особистої вигоди – була обумовлена соціальною ситуацією, яка сприяла виникненню мови.

Будь-які наукові тести з оцінкою цих теорій відсутні. Всі вони здаються надуманими. Саме тому в кінці 19 століття Лондонське королівське лінгвістичне товариство заборонило дискусії та суперечки на тему про походження мови через острах того, що жоден з аргументів не має наукової основи і що в пошуках відповіді на це питання витрачається даремно нескінченно багато часу. Спроби пояснити походження мови вже не сприймаються сьогодні всерйоз. Нещодавно американська комедійна актриса Лілі Томлін заявила про свою власну теорію про походження мови: вона проголосила, що чоловіки винайшли мову, щоб скаржитися.

Кожна з теорій наслідування могла б пояснити, як виникли певні окремі слова мови. Дуже небагато слів людської мови є вербальними іконками. Багато з них є символами, що вказують на довільне ставлення звучання і значення. (Наприклад: слово дерево в різних мовах: іспанська árbol; французький arbre; словацька strom; грузинська he; кетська oks; естонська puu; німецька Baum; англійська tree; латиська koks; гавайська lä’au)

І кожна з теорій потреби могла б пояснити як мимовільні звуки, вимовлені по нужді в певному контексті, стали позначати об’єкти навіть поза контекстом. Тим не менш, широке використання природних покажчиків не пояснює того, як з’явилася граматика – моделі в мові, які мають певні структурні функції, але не мають значень. Творчий і породжуючий аспекти мови, які ми називаємо граматикою – це найбільш унікальна її риса. Звідки виникла граматика? Ніщо не вказує на граматику (моделі з певними функціями, але без значення) в системах комунікації тварин.

В окремих випадках можна побачити, що граматичні моделі з’явилися на основі лексичних комбінацій (на прикладі англійської мови):

  1. a) суфікс -hood з давньоанглійського слова haeda = стан: childhood (дитинство), boyhood (отроцтво), puppyhood (недосвідченість).
  2. b) тривалість дії: від дієслова to be (бути) + основне дієслово: I am working (я працюю) > I am at working (я на роботі) – наприклад, як у пісні: I’m at working on the railroad (я працюю на залізниці).

Але це лише поодинокі приклади. Як у мові з’явилася складна система граматики залишається загадкою. Це означає, що цілковитою загадкою є й те, як з’явилася мова. Ми просто не знаємо, як могла мова насправді з’явитися з простої системи звуків і жестів тварин.

 

Теорії про поділ (різноманітності) мов

Незалежно від того чи є мова Божим даром, чи виникла вона природним шляхом, або це геніальний, свідомий винахід людини, вчинений в певний момент розвитку, існування мови – це незаперечний факт. А так як в даний час існує дуже багато різних мов, виникає інше питання: Чи була спочатку одна мова або їх було декілька? Сьогодні у світі близько 5000 мов. Відомо, що в минулому, коли люди жили малими громадами або племенами, а не у великих містах, їх було набагато більше.

Існує дві традиційні думки про появу мовного розмаїття.

 

1) Найдавнішим вважається вірування в існування колись єдиної прамови. Уявлення про існування єдиної мови-предка відомо сьогодні як моногенез. В іудо-християнській традиції поділ першої мови відбувся в результаті Божого втручання, як описано в історії про Вавилонську Вежу в Книзі Буття. Існує схожа історія у тольтеків, що жили в доколумбійській Мексиці, які розповідали про будову великої піраміди Холула і розселення будівельників після гніву Бога. І подібні історії можна знайти у багатьох народів світу.

Цікаво зауважити, що люди, які вірять в походження всіх мов світу від однієї мови-предка, мають різні переконання щодо того, яка мова була найпершою.

  1. a) Філологи мови басків стверджують, що першою мовою була мова басків.

б) Один німецький філолог минулого століття вважав, що німецька була мовою-предком, яка дала початок всім іншим мовам. Інші європейські лінгвісти привласнювали цей статус грецькій мови або санскриту.

в) Один шведський філолог заявляв, що в Едемському саду Господь говорив шведською, Адам – датською, а Змій – французькою.

 

2) Існує друга теорія про походження людини, і отже, людської мови: теорія паралельної еволюції. Ця теорія говорить, що оскільки люди з’явилися паралельно в декількох місцях, то у кожної групи людей була своя мова. Теорія множинного походження людей іноді називається теорією канделябри. Теорія канделябри популярна в Східній Азії і серед невеликого числа вчених на Заході. Теорія множинного походження мов відома також під назвою полігенез. Кожна з початкових мов дала у свою чергу початок іншим мовам. Основні мовні сім’ї сьогодні імовірно вказують на існування цієї прамови.

 

3) Науковий підхід до моногенезу: Теорія про прамови

Теорії моногенезу не обов’язково виникають на основі релігійних видінь. Багато сучасні вчені дотримуються теорії моногенезу, яка називається теорією про прамови. Ця теорія говорить, що первинна мова, якою говорила одна єдина група людей (Homo sapiens) приблизно 150 тис. років тому послужила основою для виникнення всіх людських мов на землі, що існують сьогодні. Оскільки люди освоювали нові континенти, початкова прамова розділилася на численні інші мови. Так як багато вчених переконані, що перші люди, які були схожі на сучасних людей, з’явилися в Африці, то стало бути, теорія походження прамови тісно пов’язана з теорією африканського походження людства. На даний момент теорія еволюційного моногенезу популярна серед групи лінгвістів США.

Незалежно від того, як з’явилася мова, очевидний той факт, що на сьогоднішній день у світі – близько 5000 форм людської мови, які незрозумілі одна одній. Також, багато форм радикально відрізняються одна від одної за структурою – відмінності поверхневі, оскільки всі до єдиної мови можуть бути використані творчо.

Мови розрізняються не за їх креативному потенціалу, але швидше за рівнем особливих відмінностей, що реалізуються в кожній мові. Що в одній мові виражається ємко і лаконічно, в іншій мові може бути виражено за допомогою фрази (опису): наприклад, вид і евіденціальність; а також слова, як наприклад, в мові суахілі mumagamagama – що означає “людина, яка зазвичай втрачає речі” і російське слово “зайчик” – “відображення сонячного променя від дзеркала”. Лінгвісти вивчають те, як кожна конкретна мова висловлює поняття. Такі міжмовні порівняння відносяться до області лінгвістичної науки під назвою мовна типологія.

Якщо структурна різноманітність людських мов поверхова, то чому мовна типологія так важлива? Чому так багато лінгвістів зайняті вивченням мовного різноманіття?

1) По-перше, для того, щоб встановити коріння мови-предка (прамови). Лінгвісти, які порівнюють сучасні мови пробують реконструювати стародавні мови – все це відноситься до порівняльної лінгвістики.

2) По-друге, оскільки мови змінюються повільніше, ніж соціум і середовище, в якому вони існують, в них містяться різні ознаки минулої культури. Для істориків і антропологів, мова – це своєрідне вікно в минуле: ursus / bear – ведмідь; time / tide – час. Почніть вивчати мову – будь-яку мову – і ви дізнаєтеся багато про історію людей, які розмовляють цією мовою. Ви також зможете зробити значний крок у бік розуміння сучасної культури носіїв мови. Область мовної науки, що вивчає мови в цьому культурному ракурсі, називається антропологічною лінгвістикою.

Пам’ятайте, що на противагу теорії лінгвістичного детермінізму – вивчення мови не допомагає прогнозувати майбутнє його носіїв. Майбутнє трапиться незалежно від структури мови, можливо лише при малій її участі, але не навпаки.

 
 
0 ответы

Ответить

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *