Походження вірменської мови

Дуже часто початок досліджень для лінгвістів стає проблемним, оскільки навіть початок вже повинен мати якусь передісторію. Шляхи минулого ведуть в сьогодення. Часом науковий підхід до дослідження походження стародавньої мови носить чисто гіпотетичний характер.

 

Для встановлення походження мови потрібна теорія і базова структура. У випадку з вірменською мовою теорія припускає її зв’язок з індоєвропейською сім’єю, яка, крім вірменської, містить в собі ще більше 100 мов. Базова структура такої гіпотези – це аналіз слів і звукового складу мов, які є нащадками загальної індоєвропейської прамови. Дослідження мови на предмет її походження та еволюції головним чином пов’язане з її мовними характеристиками. Більшість сучасних лінгвістів у своїй роботі спираються на гіпотезу, що розмовна мова більш фундаментальна, а тому й важливіше, ніж письмова мова. Таким чином, вірменська мова вважається переважно нащадком індо-хетської групи мов. Лінгвісти – прихильники приналежності вірменської мови до індоєвропейської сім’ї мов – сходяться в тому, що ця мова становить окрему гілку всередині групи.

Із самого початку було висунуто кілька гіпотез. Європейські лінгвісти попередніх століть робили спроби дослідити і класифікувати цю мову. Матура Вейсьер де Лакроз (Ла-Кроз) (фр. Mathurin Veyssière de La Croze 1661-1739) став одним з перших європейських вчених сучасної епохи, хто серйозно зайнявся дослідженням вірменської мови, а саме її релігійного боку. Лінгвіст писав, що переклад Біблії на вірменську мову являє собою «зразок всіх переказів». Матура Вейсьер де Лакроз склав значний німецько-вірменський словник (приблизно 1802 статей), однак обмежився він дослідженням лише лексикології, не заглиблюючись у витоки мови.

Відразу ж після того, як були позначені принципи компаративної лінгвістики Францем Боппом (Franz Bopp), Петерманн зміг у своїй праці «Grammatica linguae Armeniacae» (Берлін, 1837), на основі етимологічних даних вірменської мови, доступних в Німеччині на початок 19 століття, припустити, що вірменська мова належить до індоєвропейської сім’ї мов. Дев’ять років по тому в 1846 р., незалежно від дослідження Петерманна, Віндішманн – фахівець з зороастрійских написів Баварської Академії наук – опублікував у своїй науковій праці «Abhandlungen» чудову монографію про вірменську мову, в якій був зроблений висновок, що вірменська походить від древнього діалекту, який повинен був бути сильно схожий на авестийську мову (мова зороастрійських рукописів) і давньоперську, в якій, однак, запозичення з’явилися значно раніше.

Поряд з тим, як Потт висловлював сумніви щодо генетичного споріднення вірменської з арійськими мовами, і допускав лише значний вплив останньої на першу, Діфенбах, навпаки, зауважив, що цієї гіпотези не достатньо, щоб пояснити близьку спорідненість між вірменською та індійською/санскритом і давньоперською. Цю ж точку зору прийняв Гоше (Gosche) у своїй дисертації 1847 р. Три роки по тому в періодичному виданні «Zeitschrift der Deutschen Morgen ländischen Gesellschaft», під заголовком «Vergleichung der armenischen consonanten mit denen des Sanskrit» де Лагард опублікував результати своєї праці: список з 283 вірменських слів з їх етимологічними визначеннями, де не зачіпалася детально характеристика самої мови.

У передмові до другого видання «Comparative Grammar» (1857р.) Бопп, піонер в галузі дослідження компаративної лінгвістики, відніс вірменську мову до іранської групи і зробив спробу, хоч і безуспішно, пояснити флективні елементи в мові. Фр. Мюллер (Fr. Müller), який починаючи з 1861р. зайнявся етимологічним і граматичним дослідженням вірменської мови в серії своїх наукових статей (Sitzungsberichte der Wiener Akademie), зміг набагато глибше проникнути в суть вірменської мови, яка на його думку безперечно належала до іранської групи.

Російський лінгвіст Патканов слідом за німецькими сходознавцями опублікував свою підсумкову роботу «Über die bildung der armenischen sprache» («Про структуру вірменської мови»), яка була перекладена з російської мови на французьку та опублікована в «Journal Asiatique» (1870р.). Де Лагард у своїй праці «Gesammelten Abhandlungen» (1866 р.) стверджував, що у вірменській мові слід розрізняти три компоненти: вихідну основу; наступні накладення давньоіранської мови; і схожі сучасні іранські запозичення, які додалися після заснування Парфянської Держави. Однак він не дав характеристику всім трьом рівням, і з цієї причини його думка не може бути прийнята до подальшого розгляду. Точка зору Мюллера про те, що вірменська мова – це гілка іранської групи мов, не була в свій час спростована, виявилася превалюючою і лягла в основу теорії.

Значний зсув у бік від перської теорії був зроблений після появи монументальної роботи під авторством Генріха Хюбшмана (Heinrich Hübschmann), в якій в результаті широкого дослідження було зроблено висновок, що вірменська мова належить до арійсько-балто-слов’янських мов, а точніше: це проміжна ланка між іранськими та балто-слов’янськими мовами. Глибоке дослідження вченим-лінгвістом вірменської мови вплинуло на переоцінку спорідненості мов всередині індоєвропейської сім’ї, й оптимізацію її схематичної класифікації. Вірменська мова – це не просто незалежний елемент в ланцюзі арійсько-перських і балто-слов’янських мов, а це сполучна ланка між ними. Але якщо вірменська мова – це сполучний елемент між іранськими та балто-слов’янськими мовами, між арійськими та європейськими, то, згідно з Хюбшманном, вона повинна була грати роль посередника в момент, коли всі ці мови були ще дуже близькі одна до одної, коли ще не було чітких меж між ними, і коли вони могли розглядатися лише як діалекти однієї мови.

Пізніше Хюбшманн, майже як виняток, продовжив дослідження вірменської мови і випустив кілька книг з цієї теми. Пізніші лінгвісти та експерти з індоєвропейських мов зміцнили висновки Хюбшманна і продовжили це дослідження. Швейцарський лінгвіст Роберт Годелья і деякі найвидатніші лінгвісти або фахівці з вивчення індоєвропейських мов (Еміль Бенвеніст, Антуан Мейє і Жорж Дюмезиль) багато також написали про різні аспекти вірменської етимології та індоєвропейське походження цієї мови.

Не дивує той факт, що висувалися й інші теорії про походження вірменської мови. Різко відрізняється від теорії індоєвропейського походження вірменської мови гіпотеза Миколи Яковича Марра про її яфетичне походження (за іменем Яфета, сина Ноя), заснована на певних фонетичних особливостях вірменської та грузинської мов, які на його думку походять з однієї мовної сім’ї, яфетичної, що має зв’язок з семітською сім’єю мов.

Між Курганною гіпотезою походження мов і семітськими теоріями існує ряд лінгвістів, які розглядають також можливість поширення мов з території Вірменії. Ця гіпотеза спростовує широко поширену думку про центрально-європейське походження мов. Нещодавно нове дослідження в цьому напрямку привело до формулювання Полом Харпером та іншими лінгвістами так званої глоттальної теорії, яка сприймається багатьма експертами як альтернатива теорії індоєвропейського походження мов.

На додаток до сумнівної теорії перського походження мов вірменська часто характеризується як близький родич грецької мови. І все ж, жодна з цих гіпотез НЕ розцінюється як досить серйозна з чисто філологічної точки зору. Вірменський філолог Ачарян Грачія Акопович склав етимологічний словник вірменської мови, що містить 11 000 кореневих слів вірменської мови. З усієї цієї кількості індоєвропейські корені слів становлять лише тільки 8-9%, запозичені слова – 36%, і переважна кількість «невизначених» кореневих слів, які складають більше, ніж половину словника.

Значне число «невизначених» кореневих слів у вірменській мові (майже 55% словникового складу)  – очевидна ознака «нез’ясовного» походження мови, яка суперечить традиційній класифікації та/або генетичній спорідненості з сусідніми культурами грецькою або перською. Можливо, розумніше було б дослідити генетичний зв’язок за етимологічною лінією з вимерлими мовами (хурритскою, хеттскою, лувійською, еламською або урартською), які існували на території сучасної Вірменії (області Анатолії та Східної Туреччини.)

Експерти в галузі дослідження індоєвропейських мов сходяться на думці, що протоіндоевропейский поділ мов почався в 4000 роки до н.е., що дало поштовх лінгвістичній еволюції і формуванню незалежних мов. Подібним чином, близькло 3500 років до н.е. протовірменські племена – неважливо були вони європейцями за походженням (згідно фрако-фригійської теорії, підтримуваної західними вченими) або азіатами (арійцями/аборигенами/ іншими азіатськими племенами) – створили економічну структуру на основі землеробства, тваринництва та металообробки на географічному просторі, який став відомим, як Вірменське нагір’я.

Результати недавніх археологічних досліджень у Вірменії послужили доказом кількох збігів між цією цивілізацією та індоєвропейської культурою. З високою часткою ймовірності можна вважати, що вірменська культура самобутня, стояла осібно від інших людських культур в Малій Азії і Верхньої Месопотамії.

У цьому контексті вірменська мова з безперервною еволюцією і незмінним географічним положенням продовжувала розвиватися і збагачуватися за рахунок сусідніх культур, що підтверджується наявністю запозичених слів, і після створення писемності, обмінюватися досвідом з іншими віддаленими культурами. Таким чином, можна припустити, що історія вірменської мови та її сучасного варіанта нараховує приблизно 6000 років.

Цілком імовірно, що така розбіжність лінгвістичних теорій переслідує одну мету – краще зрозуміти природу вірменської мови. Бехістунські написи в Центральному Ірані від 520 р до н.е. часто наводяться як перша згадка слова Вірменія. Тому, завдяки такому визначенню, для багатьох, включаючи істориків, історія вірмен починається в 6-му столітті до н.е. І все ж, такий «початок історії» є довільним і поверхневим висновком. «Початок історії» в 6-му столітті до н.е. не надає значення або ігнорує той факт, що в бехістунському пам’ятнику писемності подія описується трьома різними мовами: давньоперською, еламітською і акадською. Вірно лише те, що найдавніший запис із згадкою слова «Вірменія» виконаний клинописом.

 
 
0 ответы

Ответить

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *