В основі багатьох психічних розладів лежать фізіологічні подразники

Психіатри починають нарешті розставляти всі крапки над “і”

Джессіці Г’ютсон було лише 12 років, коли вона почала страждати від нервових тиків. Із роками стан дівчинки погіршувався, аж поки у неї не почало судомити все тіло, через що її терміново госпіталізували. Однак у місцевій лікарні в Даремі (Англія), до симптомів Джессіки поставились скептично, припускаючи, що проблема полягає в тривожності, в психічному стані дівчинки; що, ймовірно, вона проводить занадто багато часу за перекладом роликів з TikTok. Її мати називає пережитий досвід “приниженням”. Насправді ж у Джессіки було аутоімунне захворювання, викликане бактеріальною інфекцією стрептокока. Хвороба відома під назвою дитячий аутоімунний нервово-психічний розлад, асоційований зі стрептококовою інфекцією (PANDAS). Після встановлення діагнозу та лікування захворювання стан дівчинки нарешті почав покращуватися.

Втім, пані Г’ютсон не єдина, кого помилково вважають психічно хворою через дисфункцію мозку. Ми отримуємо дедалі більше свідчень того, як ряд інфекцій може в деяких випадках викликати такі стани, як обсесивно-компульсивний розлад, тики, тривожність, депресію і навіть психоз. При цьому інфекції – це лише малесенький фрагмент усього пазла. Дедалі частіше стає зрозуміло, що запальні та метаболічні захворювання також можуть суттєво впливати на психічне здоров’я, щоправда, психіатри рідко звертають на них увагу. Подібне явище красномовно свідчить про великі проблеми у галузі психіатрії.

Переосмислення цього питання може суттєво вплинути на долю мільйонів людей з психічними розладами, які наразі отримують неналежну медичну допомогу. До прикладу, понад 90% пацієнтів з біполярним розладом зазнаватимуть рецидивів хвороби впродовж свого життя; а 46% дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) не можуть досягти повної ремісії. Близько 50-60% пацієнтів з депресією врешті-решт одужують тільки після прийому чималої кількості препаратів.

На думку деяких фахівців, глибше розуміння особливостей функціонування психічного здоров’я, у поєднанні з чіткими біологічними маркерами, які можуть бути отримані в результаті лабораторних тестів, сприятиме точності поставлених діагнозів та більшої ефективності підібраних методів лікування.

Психіатри, зациклені на симптомах

Галузь психіатрії завжди зосереджувалася на описі та класифікації симптомів, а не на дослідженні першопричин хвороби. Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів (DSM), який також відомий як “Біблія психіатрії”, з’явився у 1952 році та налічує описи, симптоми і діагностичні критерії. Так, з одного боку, посібник забезпечив необхідну узгодженість у процесі діагностування. З іншого боку, він розділив пацієнтів на групи без урахування причин, що лежать в основі їхніх розладів. Наприклад, між симптомами депресії і тривожності існує стільки подібностей, що часом виникають сумніви, чи це взагалі окремі види хвороб. Водночас депресія і тривожність мають багато різних підтипів – зокрема, панічний розлад з проявами або ж за відсутності агорафобії є різними діагнозами, і не всі з них можуть бути суттєво відмінними один від одного. Через це групи пацієнтів, які беруть участь у випробуваннях лікарських препаратів, можуть бути настільки різноманітними, що медикаменти і методи лікування не приносять бажаного результату, адже учасники випробувань мають недостатньо спільних ознак.

Попередні спроби знайти причинно-наслідкові зв’язки між ознаками психічних розладів зіткнулися з низкою труднощів. Так, у 2013 році американський Національний інститут психічного здоров’я здійснив відчайдушний крок, відмовившись від досліджень, проведених на основі симптомних класифікацій DSM. Натомість було виділено кошти на проведення ґрунтовних наукових робіт з вивчення процесів розвитку захворювань головного мозку в надії встановити безпосередній зв’язок між генами та поведінкою людини. Близько 20 мільярдів доларів було витрачено на проведення нових досліджень, однак задум виявився невдалим – більшість виявлених генів справляли зовсім крихітний вплив на поведінку людини. Аллен Френсіс, професор у галузі психіатрії з Університету Дьюка, називає пошук таких генетичних маркерів “захопливою інтелектуальною пригодою, але безумовним клінічним провалом”.

Вочевидь, рішення не може бути знайдено лише за допомогою генів. Людгер Тебарц ван Ельст, професор у галузі психіатрії та психотерапії в Університетській лікарні Фрайбурга в Німеччині, стверджує, що різні хвороби, такі як шизофренія, синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), тривожність та аутизм, можуть бути викликані однаковим генетичним розладом 22q11.2, викликаним втратою невеликого фрагменту хромосоми 22.

Навіть попри невтішні висновки щодо цих досліджень, психіатрія, можливо, стоїть на порозі змін. Рушійною силою цих змін є декілька факторів. Одними з яких є пожвавлення інтересу до вивчення біомаркерів психічних розладів за допомогою передових технологій. Поза тим, зростає розуміння того, що деякі психічні розлади насправді мають чинники-тригери або джерела, які потрібно лікувати як медичні захворювання, а не психіатричні.

Основи здоров’я

Переломним моментом став 2007 рік, коли дослідження в Університеті Пенсильванії показали, що 100 пацієнтів зі швидко прогресуючими психічними симптомами або когнітивними порушеннями насправді мали аутоімунне захворювання. Їхній організм виробляв антитіла проти ключових рецепторів нервових клітин, відомих як NMDA-рецептори. Вони спричиняють набряк мозку та можуть викликати цілу низку симптомів, зокрема параною, галюцинації та агресію. Таке захворювання отримало назву “анти-NMDA-рецепторний енцефаліт”. Найважливіше те, що воно у більшості випадків виліковується за допомогою видалення антитіл, імунотерапії або стероїдів. Обстеження пацієнтів з первинним епізодом психозу показало, що від 5% до 10% з них також мають антитіла, що атакують мозок.

Цілком ймовірно, що в окремих випадках причиною розвитку ОКР може бути й імунна система. Прикладом цього є дитяча хвороба PANDAS, виявлена у пані Г’ютсон у 2021 році. Проте, це захворювання також іноді зустрічається у дорослих. Так, один 64-річний чоловік розповідав, що проводив надзвичайно багато часу, одержимо косячи свій газон, а на наступний день шкодував про свою поведінку з почуттям жалю та провини. Науковці з’ясували, що причиною виникнення подібних симптомів є антитіла, які атакують нейрони в його мозку.

Нещодавно професорка Белінда Леннокс, завідувачка кафедри психіатрії Оксфордського університету, провела тестування серед тисяч пацієнтів страждаючих на психоз. Дослідниця виявила підвищений рівень антитіл у крові близько 6% пацієнтів, переважно спрямованих на NMDA-рецептори. За словами дослідниці, наразі залишається невідомим, як один набір антитіл здатен викликати різні клінічні прояви – від епілептичних нападів до психозу та енцефаліту. Також не зрозуміло, чому ці антитіла виробляються, і чи можуть вони проникати через гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ) – мембрану, яка контролює доступ до головного мозку. Між тим, докторка Леннокс припускає: вони проникають через бар’єр, при цьому переважно прикріплюючись до гіпокампу, що може пояснити їхній вплив на пам’ять та здатність викликати марення і галюцинації.

На думку науковиці, необхідно змінити традиційний погляд на сучасну медицину, аби зрозуміти, якої шкоди імунна система може завдати мозку. За її словами, “питання на мільйон доларів” полягає в тому, чи можна вилікувати такі захворювання. Наразі докторка проводить випробування для вирішення цього питання. Робота з пацієнтами, які страждають на психоз, спричинений дією імунної системи, свідчить про ефективність ряду стратегій, зокрема, лікування шляхом видалення антитіл та прийому імунотерапевтичних препаратів або стероїдів.

Іншим важливим відкриттям є вплив метаболічних порушень на психічне здоров’я. Мозок – це орган, який потребує багато енергії, а метаболічні зміни, пов’язані з каналами її надходження, призводять до цілого ряду захворювань, включаючи шизофренію, біполярний розлад, психоз, розлади харчової поведінки та великий депресивний розлад. У Стенфордському університеті знаходиться клініка метаболічної психіатрії, де пацієнтів лікують за допомогою дієти, зміни способу життя та медикаментів. Одним з активних напрямків досліджень у клініці є вивчення потенційних переваг кетогенної дієти, під час якої обмежується споживання вуглеводів. Така дієта спонукає організм спалювати жир для отримання енергії, створюючи таким чином хімічні речовини, відомі як кетони, які можуть слугувати джерелом енергії для мозку, коли рівень глюкози в організмі знижується.

Кірк Найлен, керівник відділу неврології американської благодійної організації Baszucki Group, яка фінансує наукові дослідження роботи головного мозку, розповідає, що в даний момент по всьому світу проводяться 13 клінічних випробувань, спрямованих на вивчення впливу метаболічної терапії на перебіг серйозних психічних захворювань. Попередні результати показали, що “значна група людей неймовірно позитивно реагує на лікування. Йдеться про осіб, яким не допомогли ні ліки, ні розмовна терапія, ні транскраніальна стимуляція, ані, можливо, електрошокова терапія”. Він зазначає, що постійно зустрічається з психіатрами, які зацікавилися метаболічним підходом лікування через пацієнтів, чий стан суттєво покращився після переходу на низьковуглеводну дієту. Протягом наступного року очікуються перші результати рандомізованих контрольованих досліджень.

Дедалі кращим стає розуміння не лише імунної та метаболічної систем. Наразі за допомогою штучного інтелекту (ШІ) аналізуються величезні обсяги даних з небаченою раніше швидкістю, що дозволяє виявляти взаємозв’язки, які раніше були приховані від сторонніх очей.

Докторе Юнг, зламайте цю стіну

Це відкриття нарешті дозволить біології зайняти центральне місце в діагностиці психічного здоров’я, що може призвести до більш індивідуалізованого та ефективного лікування. На початку жовтня 2023 року біомедична база даних UK Biobank опублікувала дані, які свідчать про те, що люди з епізодами депресії мають значно вищий рівень запальних білків, таких як цитокіни, в крові. Торішнє дослідження також виявило, що близько чверті пацієнтів з депресією мали ознаки незначного запалення. Це важливо знати, оскільки інші дані свідчать про те, що пацієнти із запаленням погано реагують на антидепресанти.

Наразі триває пошук подальших інноваційних рішень. Зокрема, на даний момент група дослідників вивчає різноманітні способи вдосконалення методів діагностики синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), як наприклад, шляхом розподілу пацієнтів на окремі підгрупи, частина з яких раніше могли бути невідомими. У лютому 2024 року представники трьох різних дослідницьких груп повідомили про відкриття біомаркерів, які дозволяють спрогнозувати ризики розвитку деменції, аутизму та психозу. Штучний інтелект (ШІ) також може суттєво пришвидшити пошук ефективніших діагностичних інструментів. Наприклад, компанія Cognoa вже використовує ШІ для діагностики аутизму у дітей, аналізуючи відеозаписи їхньої поведінки; що дозволяє уникнути довгих черг до лікарів. Інша організація, Каліфорнійський інститут кількісних біонаук, застосувала ШІ для створення абсолютно нової карти взаємодій між білками (та молекулярних мереж), що безпосередньо впливають на аутизм. Завдяки цій розробці ми зможемо значно полегшити подальші дослідження засобів діагностики та методів лікування аутизму.

Попри перспективність усіх цих напрацювань, багато проблем у сфері психічного здоров’я можна було б вирішити, зменшивши наявні сьогодні розмежування мiж неврологією, яка вивчає і лікує фізичні, структурні й функціональні розлади мозку, та психіатрією, яка займається психічними, емоційними та поведінковими розладами. Докторка Леннокс вважає дивним, що способи лікування так кардинально різняться залежно від того, до якого відділення потрапить пацієнт: до неврологічного чи психіатричного. Вона прагне, аби тестування на антитіла стало звичною практикою для британців, котрі звертаються з раптовим поствірусним психічним захворюванням, що не піддається стандартному лікуванню. Томас Поллак, старший клінічний викладач і консультант-невропсихіатр із Королівського коледжу Лондона, каже, що МРТ-сканування, ймовірно, слід проводити пацієнтам після першого епізоду психозу, оскільки у 5-6% пацієнтів це могло б змінити метод їхнього лікування.

На думку доктора Тебартца ван Ельста, різниця між неврологією та психіатрією є особливо відчутною в англосаксонських країнах. (У Німеччині психіатрія і неврологія більш інтегровані: неврологи навчаються за спеціальністю “психіатрія”, а психіатри протягом року вивчають неврологію як частину своєї практики. Таким чином, проводити дослідницьку роботу стає набагато легше. За його словами, пацієнтам із першими проявами психозу або іншими серйозними психіатричними синдромами він пропонує провести МРТ головного мозку, електроенцефалограму, лабораторні аналізи для виявлення запальних процесів і люмбальну пункцію, аби підібрати якнайкраще індивідуальне лікування. Вартість такого комплексного обстеження становить близько 1000 євро (1070 доларів США), що, як зазначає доктор Тебарц ван Ельст, не перевищує витрат на госпіталізацію пацієнта на три-чотири дні. Таким чином, таке обстеження може бути економічно вигідним.

Який діагноз?

Уся ця робота одного дня дозволять психіатрії та її пацієнтам отримати надійніше підґрунтя для ефективного лікування. Уже зараз вона пропонує можливість лікування для багатьох з тих, кому раніше не змогла допомогти.

Джессіка Г’ютсон – лише один з таких випадків. Пацієнтка, якій запізно поставили діагноз і почали лікування, досі бореться зі своєю хворобою, і її майбутнє залишається невизначеним. Колись людей з МЕ/СХВ, які страждають на постінфекційний стан, що супроводжується низкою когнітивних проблем, таких як дефіцит уваги та концентрації, вважали симулянтами або ставили їм діагноз “синдром менеджера”. Проте, нові дослідження свідчать, що це захворювання пов’язане як з імунною, так і з метаболічною дисфункцією.

Дехто задається питанням, чи ці хвороби є лише верхівкою значно більшого айсберга. Головною нагородою у вирішенні цього питання стане поліпшення якості лікування та досягнення кращого результату пацієнтів. Тож, незалежно від того, чи готова до цього психіатрія, біологія невпинно входить до її меж.

Цікавитеся навколишнім світом? Щоб насолоджуватися нашими науково-пізнавальними матеріалами, підпишіться на Simply Science, нашу щотижневу розсилку виключно для передплатників.

Ця стаття була опублікована в розділі “Наука і технології” друкованого видання під назвою “Сліпі зони психіатрії”.

Джерело:

https://www.economist.com/science-and-technology/2024/04/24/many-mental-health-conditions-have-bodily-triggers

Статтю підготувала студентка 4-го курсу Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського” – Пурик Руслана, група ЛА-01