Мови Індії

На індійському субконтиненті знаходиться ряд окремих лінгвістичних груп, кожній з яких властива своя мова і своя культура. Народ Індії розмовляє багатьма мовами і діалектами, які переважно є варіантами 15 основних мов.

Деякі індійські мови мають довгу літературну традицію – література мовою санскрит налічує більше 5000 років, а тамільською мовою – 3000 років. В Індії є також мови, які не мають письмової форми. В Індії 18 офіційно визнаних мов (конкані, маніпурі і непальська мова були додані в 1992 р.), кожна з яких має багату літературу.

Незважаючи на характерні відмінності, індійцям вдається зберегти єдину культуру, як сутність видатної індійської літератури. Це результат еволюції в країні міріад діалектів. Число людей, що розмовляють кожною мовою, сильно розрізняється. Наприклад, гінді розмовляють більше 250 млн. осіб, а андаманською – лише одиниці.

Незважаючи на те, що деякі мови називаються «племінними» або «примітивними», число їх носіїв може бути більше, ніж число носіїв деяких європейських мов. Наприклад, бхілі і санталі – обидві племінні мови, кожною з яких розмовляють більш ніж 4 млн. чоловік. Мовою гонді розмовляє приблизно 2 млн. чоловік. В індійських школах ведеться навчання 58 різними мовами. У державі випускаються газети 87 мовами, радіопередачі – 71, а фільми – 15.

Індійські мови відносяться до чотирьох мовних сімей: індоєвропейська, дравідійська, мон-кхмерська і сино-тибетська. Індоєвропейські і дравідійські мови використовуються більшістю населення Індії. Мовні сім’ї приблизно відповідають географічним групам. Мовами індоєвропейської групи говорять переважно на півночі і в центральних регіонах країни.

Мови південної Індії – переважно дравідійської групи. Деякі етнічні групи в Ассамі та інших частинах східної Індії розмовляють мовами мон-кхмерської групи. Народи в північно-гімалайському регіоні та біля кордону з Бірмою розмовляють сино-тибетськими мовами.

Носії 54 різних мов індоєвропейської сім’ї становлять близько ¾ населення Індії. Майже чверть говорить 20 дравідійськими мовами. Носії 20 мон-кхмерских і 98 сино-тибетських мов разом складають близько 2 відсотків населення.

Конституція Індії (стаття 343) проголошує гінді офіційною мовою Союзу. Гінді також є рідною мовою майже для 20% індійського населення, що проживає в області, званої «пояс гінді» в північній Індії. Ця область включає штати: Уттар-Прадеш, Уттаракханд, Уттаранчал, Біхар, Мадхья-Прадеш, Чхаттісгарх і Раджастхан. Харіяна і Хімачал-Прадеш також використовують гінді як офіційну мову.

Англійська мова є офіційною мовою Індії. В англійської мови в Індії особливий статус, і вона продовжує залишатися офіційною мовою Індії. Це також мова, яка використовується в законодавчій і судовій системі. Крім найпоширеніших мов англійської та гінді, є також безліч регіональних мов. Фактично в кожному штаті Індії крім численних діалектів є своя власна офіційна мова. Тим не менш, 8 анексія Конституції Індії дає список тільки з 22 регіональних мов, що мають офіційний статус.