Вартість перекладу

Івонна Цай,
асистент кафедри іноземних мов та літератури
в Національному університеті Тайваню

В Китаї важко розпочати перекладацьку кар’єру, не маючи гуансі або зв’язків. Так зване гуансі нагадує мережу людей, яким доручають виконання перекладів. Студенти-перекладачі, які навчаються у своїй країні, можуть заробляти за допомогою цієї мережі задовго до того, як закінчать навчання (вони отримуватимуть клієнтські замовлення від викладачів, які надто зайняті роботою над іншими проєктами), тоді як іноземним студентам доведеться починати з нуля за дуже скромну платню, на яку ледве можна прожити. Не маючи доступу до такої мережі, мені довелося провести декілька років страждань у бюро перекладів, що висмоктувало всю кров з перекладачів.

Як у майже кожній країні, де існує перекладацька індустрія, невеличкі бюро перекладів, що налічують менше 5 працівників, займають 73,3% ринку. 56,7% цих бюро зазвичай співпрацюють з 1-10 перекладачами-фрілансерами на регулярній основі, а у їхній базі даних перераховані ще тисячі фрілансерів (NTNU & Research 2004). Студенти та початківці, які прагнуть отримати практичний досвід в галузі перекладу, будуть або працювати у бюро перекладів за низьку зарплатню в обмін на путівку в легкодоступний бізнес, або шукати на електронних дошках оголошень таку ж низькооплачувану роботу.

Електронні дошки оголошень дають змогу швидко обмінюватися повідомленнями. Також вони дають багато можливостей початківцям. Більшість клієнтів на дошках оголошень – це студенти, яким необхідна допомога з написанням дисертацій. Ці студенти користувалися уявленням про безробітних, бідних студентів і погоджувалися на найнижчу з можливих ставок. Я згадала пост, який викликав шквал незадоволення на дошці оголошень одного популярного сайту, і цей шквал тривав кілька днів. Історія розпочалася з того, що аспірантка шукала перекладача, який би допоміг їй з дисертацією. У своїй публікації вона зазначила: «Потрібен переклад лише змісту; отже, не рахуючи імена, назви, виноски тощо, загальна кількість слів становить близько 8000. Буде надано довідкові матеріали. Термін – 5 тижнів. З огляду на вищезазначені умови, я очікую на пропозиції низьких цін. Той, хто запропонує найнижчу ціну, отримає замовлення. P.S. Дисертація буде опублікована у серйозному науковому журналі, тому переклад має бути виконано на професійному рівні. Я сама добре володію англійською мовою, і хоча в мене не так багато часу, я все одно маю намір внести правки самостійно».

Багато людей побачили в цьому неповагу до професії перекладача та надіслали емоційні відгуки. Деякі із сарказмом заявляли про готовність виконати переклад за 30 доларів, використовуючи інструменти машинного перекладу. Інші скаржились на відсутність поваги до перекладачів і на те, що гроші ставлять вище за професіоналізм. Хтось сказав, що це теж саме, що прийти в Louis Vuitton і попросити продати модель найновішого дизайну не більше ніж за 60 доларів. Інший користувач навів приклад менеджера, який шукає професіонала принаймні зі ступенем магістра і багаторічним досвідом роботи, який готовий працювати більше дванадцяти годин на день, сім днів на тиждень, і ще й додає: «До речі, скажіть, яка зарплата прийнятна для вас, і пам’ятайте: хто назве найнижчу суму, той і отримає роботу!» Користувачі дошки оголошень вважають, що якщо замовниця настільки смілива, що може відверто просити про якомога нижчу ціну, про якість перекладу можна забути, і якщо вона вважає, що добре володіє англійською мовою, хай виконує цю роботу сама.

Один із перекладачів зауважив, що рівень володіння англійською мовою замовниці не має жодного стосунку до вказаної ціни і що їй слід переглянути свої умови щодо виконання роботи. Крім того, той факт, що дисертація має бути опублікована в науковому журналі, означає, що компетентність перекладача не має підлягати сумніву. Безумовно, це є найбільш образливим.

Я стикнулася із ситуацією, коли замовник просив про послугу добровільного перекладу для нього та його наукового керівника. Він мав захистити докторську дисертацію у Великобританії, але майже не володів англійською мовою. Тоді я йому допомогла, але пізніше з’ясувалося, що це не все, що від мене вимагалося: необхідно було ще й перекласти його дисертацію. Він опублікував книгу китайською мовою і планував перекласти її англійською та подати для отримання ступеня доктора наук. Безсумнівно, той, хто розшукує добровільних усних перекладачів, навряд чи заплатить хоча б за якусь перекладацьку роботу. Все, що він міг запропонувати – це порожні обіцянки роботи в якості його асистента, який йому знадобиться, коли він закінчить навчання і стане деканом. Я відмовилася і перестала відповідати на його дзвінки. Він залишив кілька гнівних і грубих повідомлень, ніби я йому була винна, і через кілька тижнів його побачили на вулиці: він розшукував людей, що знають китайську, для виконання тої самої добровільної перекладацької роботи.

Як би це не було сумно, статус перекладачів у суспільстві низький, оскільки більшість людей вважають, що вони самі добре володіють англійською мовою. Особливо це стосується китайського суспільства, де люди отримують англомовну освіту ще в початковій школі (або в дитячому садку, якщо вони можуть це собі дозволити). Отже, у замовників є хибна переконаність у тому, що необхідність залучати додаткові ресурси для перекладу існує лише через брак часу, а не через нездатність зробити це самостійно. Більшість вважає, що для виконання перекладу не потрібно володіти професійними знаннями чи навичками і кожен, хто знає іноземну мову, може це зробити.

Через хибне переконання, що кожен, хто достатньо добре володіє двома мовами, може виконати переклад, ставка за роботу перекладача доволі низька. Якщо ви відмовитесь від роботи через побоювання поставити під загрозу свою конкурентоспроможність, завжди знайдеться хтось, готовий взятися за нею за ту суму, що пропонує замовник, або навіть нижчу. Ось чому одне з бюро перекладів, з яким я мала справу багато років тому (далі я буду називати його бюро А) завжди закликає перекладачів пропонувати свою ціну за роботу, якщо це можливо, щоб доручити її тому, хто запропонував найнижчу ціну. Було б нерозумно вимагати вишуканих перекладів за таку низьку оплату або миритися з нескінченною кількістю правок, аж поки переклад не буде задовільним, проте на ринку перекладів пропозиція завжди перевищує попит.

На нібито справжньому веб-сайті бюро перекладів А зазначається, що вони наймають лише «відданих своїй справі спеціалістів» зі ступенем бакалавра та вище, що мають мінімум десять років досвіду роботи у сфері перекладів. Перекладачів ретельно відбирають, тестують та регулярно оцінюють. Але обізнані люди чудово усвідомлюють, що високоосвічені фахівці ніколи не погодяться на таку неадекватну оплату та неповажне ставлення. Окрім гарантії якості твердженнями, що над кожним проєктом працюють «лінгвісти, перекладачі, редактори та коректори» і критикою інших бюро перекладів із натяками на можливу катастрофу, їхній веб-сайт також стверджує, що бюро користується постійно оновлюваними програмами пам’яті перекладів і що за речення зі 100% збігами замовник не буде платити.

Попри всі майстерні іміджеві та маркетингові стратегії, контакти з перекладачами були доволі болісними. Один-єдиний співробітник бюро А ніколи не представляється при телефонному дзвінку, і його спілкування далеке від ввічливого. Спочатку він дуже коротко розповість вам, про що йдеться у запиті на переклад, і попросить вас назвати ціну, стверджуючи, що вони збережуть її у своїй базі даних. Я отримала кілька електронних листів від бюро А з проханням надати мою особисту інформацію та ціни на послуги з письмового та усного перекладу та реченням «Якщо ви вже отримували цей електронний лист раніше, проігноруйте його» внизу.

Якщо ваша ціна вища за ту, яку ви вказали раніше, він дорікне вам тоном, який навряд чи є прийнятним, і звинуватить вас у тому, що ви збрехали йому попереднього разу. Якщо ж ваша ціна залишиться незмінною, він усіма способами спробує домовитись про нижчу ціну, ніби змагаючись за акцію «купи один – отримай другий безкоштовно». Якщо ви попросите його надати вам більш докладну інформацію щодо перекладу, він занепокоїться і скаже: «Вам не потрібно цього знати». Отже, перекладач, називаючи ціну за переклад, не знав майже ніяких подробиць. Щодо усного перекладу, окрім дати та типу перекладу вам скажуть лише «місто» (не точне чи хоча б приблизне місцерозташування, оскільки в цьому бюро вважають, що відстань від одного місця до іншого – незмінна величина).

Я рада, що не працювала на це бюро перекладу, бо самих лише телефонних контактів було достатньо, щоб звести мене з розуму. Я пам’ятаю перший дзвінок від цього бюро, і перше, що вони попросили – це номер стаціонарного телефону, оскільки розмова по мобільному обійшлася б дорожче. Проте замість того, щоб сказати мені мету свого дзвінка, працівник бюро витратив п’ять хвилин на суперечки зі мною, бо не міг повірити, що у мене немає стаціонарного телефону. Ще кілька тижнів нашої з ним комунікації він стабільно розпочинав розмову із запитання, чи є в мене стаціонарний телефон.

Після всіх цих невдалих контактів стало зрозуміло, що наша співпраця є неможливою. Перш ніж здатися, цей чолов’яга ще раз зателефонував мені, щоб запитати про вартість мого синхронного перекладу на міжнародній конференції. Я спеціально назвала ціну, яка була б для нього неприйнятною, незалежно від того, наскільки справедливою та обґрунтованою вона була у порівнянні із середнім цінником за ці послуги. І знову він десять хвилин сперечався зі мною, запитуючи, чому я заслуговую на таку високу оплату і чи можу я навести приклади таких розцінок у інших перекладачів. Він навіть попросив мене знизити ціну, що я вважаю досить абсурдним. Врешті-решт мені довелося кілька разів відхилити його пропозиції, перш ніж я змогла покласти слухавку, бо він постійно говорив: «Я просто хочу знати, яка ваша ціна за усний переклад, щоб я міг внести її в базу даних. Не обманюйте мене, називаючи різні ціни». Іноді я задаюся питанням: якщо його так турбує рахунок за телефон, навіщо витрачати стільки часу на те, щоб псувати нерви іншим.

Пізніше я відчула полегшення, коли дізналася, як один перекладач скаржився на несплату та образи від бюро А, і це незважаючи на безсонні ночі заради виконання термінового перекладу за жалюгідну оплату. Цей перекладач опублікував свою історію на дошці оголошень, сказавши, що коли він зателефонував до бюро А, один-єдиний співробітник бюро висміяв його за те, що він так переймається через кілька тисяч тайванських доларів, сказавши (і я не перебільшую): «Це всього-на-всього кілька тисяч доларів, чого зчиняти бучу?»

Це не дуже розповсюджене явище, але я вважаю, що це лише один із мільйонів випадків, з яким можна було б зіткнутися. Я думаю, що у кожного своя історія того, як вони розпочали перекладацьку кар’єру. Ось які висновки я зробила з подібних ситуацій. Я вважаю, що замовники зрозуміють істинну вартість перекладу лише тоді, коли вони почнуть з повагою ставитися до перекладачів. А перекладач зі свого боку повинен знайти свою нішу, щоб бути конкурентоспроможним, якщо переклад – дійсно те, чим він хоче займатися.

Переклад статті виконала студентка КПІ – практикантка ТОВ МЦП Майвік Солюшнс Щепанюк Ірина Русланівна (2021 рік)